У першому десятилітті ХХ століття в Луцьку на місці базару, який розводив антисанітарію під православним собором, вирішили зробити міський сад. Він тішив не одне покоління лучан, доки його не вирізали, щоб збудувати театр. Про останнє десятиліття існування тоді вже міського парку – 1960-ті – розповідали старожили.

Якщо в когось починали боліти ноги або хотілося просто відпочити від гармидеру та спокійно побалакати, можна було зайти до міського парку й там посидіти. Він мав форму правильного квадрата з великою круглою клумбою у центрі, посеред якої на високому постаменті височіло скульптурне зображення Йосипа Сталіна на повен зріст, у накинутій на плечі військовій шинелі. У роках 1957-1958 однієї ночі пам’ятник зник. Лишилася лише клумба. Від неї вусібіч розходилося вісім утрамбованих піском і товченою цеглою доріжок. Обабіч них стояли довгі садові лавки. Уздовж однієї з алей тягнувся ряд засклених вітрин (добрий десяток) зі свіжими газетами, там же стояв критий літній павільйон, де можна було почитати газети, журнали й навіть книжки.

Іноді під вечір у парку з’являвся військовий духовий оркестр, і тоді довкола центральної клумби влаштовували танці. Пил стояв стовпом, однак ніхто не звертав на це уваги. Бували там танці і під баян.

У дні, коли в соборі йшла служба, у парку полюбляли посидіти й погомоніти старенькі жителі міста. Для Луцька цей парк був чимось на зразок оазису в пустелі. Згодом його здерли бульдозерами, у 1965-му там виросла споруда нового театру з Театральним майданом довкола.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.