Мізоч – невелике містечко у Здолбунівському районі Рівненської області. Лежить над річкою Стубелкою. Вперше згадується в документі Любарта Гедиміновича у 1322 році.
Наприкінці XVI століття Мізоч придбав Януш Острозький і приєднав до Острозької ординації. В часи Хмельниччини поселення було спустошене.
Тільки в першій половині XVIII століття містечко стало власністю радомської родини Дудін-Карвицьких. Вона посприяла переселенню в Мізоч польських ремісників, пише історик Роман Афтанази. В пізніші часи Мізоч економічно розвинувся і став культурним центром навколишніх земель.
Припускають, що палац у Мізочі збудували в 1790 роки. Ім’я архітектора невідоме. Згодом заклали парк авторства Діонісія Макклера. Будівлі у стилі класицизму розкинулися по обидва боки осі, яка була продовженням липової алеї, що сполучала весь маєток з костелом у містечку. При в’їзді на територію над алеєю стояли два будинки-близнюки, накриті гладким чотирисхилим дахом.
Трохи далі – ще одна пара будинків-близнюків, розміщені коротшими сторонами до центральної алеї. За родинною традицією, лівий корпус призначався як офіцерське помешкання для полку Королеви Ядвіги, а правий – для службовців.
У глибині парку стояли корпуси для гостей. Це також були два симетричні будинки з колонами. Тут були пишні бальні зали з високими вікнами. Салони цих корпусів зігрівали муровані каміни. Саме ці флігелі на своєму малюнку помістив знаний художник Наполеон Орда, який відвідав Мізоч у третій чверті ХІХ століття. Вони ж потрапили на трохи раніший малюнок віденського художника Генріха Пеєра.
Малюнок Генріха Пеєра
Малюнок Наполеона Орди
Головний же корпус усього маєтку – для помешкання родини – так ніколи і не був збудований. За одним із гостьових флігелів розташовувався фруктовий сад. В іншому місці парку над водоймою – оранжерея. Парк навколо палацу був розбитий в англійському стилі. Крім дерев різних порід, його прикрашали невеликі архітектурні форми.
Протягом ХІХ століття корпуси дещо перебудовували. Один із них поглинула пожежа, після якої будівлю відновили тільки частково. Палац у Мізочі містив цінну колекцію картин, а також архів документів від початку XVI століття. У маєтку Карвіцьких була і багата бібліотека, колекція географічних карт, скла і порцеляни. Після Першої світової війни врятували лише частину збірок.
Палац був знищений після 1939 року. В оранжереї в радянський час влаштували ресторан, потім він занепав, зараз там руїни. Залишився тільки парк над водоймою.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
