Генрик Юзевський працював на посаді волинського воєводи у 1928-1938 роках. У цей час відомий як важлива особа у справі польсько-українського порозуміння.

Був прихильником розвитку місцевого самоврядування з залученням українських службовців і сконцентрував свої зусилля на збільшенні частки українців в органах місцевого самоврядування. Підтримував розбудову українських і польсько-українських громадських організацій.

 

 

Далі пряма мова.

***

Влітку 1928 року я опинився на Волині. Змінив посаду шефа кабінету Голови Ради Міністрів на місце волинського воєводи. Десятирічна служба на цій землі – цілісний етап у моєму житті, сповнений особливого змісту й виняткового для мене, а, можливо, й інших значення. 

На Волині поєдналися усі справи, якими я давно жив – легенди минулого та майбутнього…

Я знав, що волинське життя таке, яким його створив Бог, було зі мною. Ми були разом. 

Я почувався в Луцьку так, ніби повернувся до рідної хати або, говорячи словами Норвіда, «як той, хто входить до власного дому». Був у себе. Не треба представлятися, відкривати нові невідомі речі, знайомитися з чимось чужим. Я розумів «мову» волинського життя і мав численні докази, що Волинь мене «розуміла». Нам не потрібен ані перекладач, ані словник іноземних слів. Я не потребував допомоги, аби потрапити у необхідне місце. 

Це була моя базова позиція, «ґрунт під ногами» – співіснування давало можливість діяти, відчувати себе необхідним. 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.