На продовження оповідок про відьом і русалок нині пропонуємо читачам розповіді уродженців волинських теренів минулого віку про усілякі потаємні речі, що навіювали страх і оціпеніння.
Перекази, як завше, подаємо оригінальною говіркою респондентів.
***
З розповіді Т. М. Черняк, народженої 1920 року в Сильному на Ківерцівщині:
«Тоже було такє, шо я йшла дорогою… шляхом, коло Бйілого мосту… Нє! моста минули, вирнула оцьой поворот, де… де на Городище. А я цьой поворот, мині так…Виходит с корчу, таяґби винтовка – воєнни. Пдививс, пошов. Другі виходит. А мине аш мороз пошов в п’яти. Ой! Я ничого ни нисла и ше хусточку з голови зняла і тако махаю. Стала. Одиривиніла… Шо я маю робити? Думаю: воєнни пириходят мине – али ни спитали ни слова, ни півслова, ничо нє. То мині послє люде казали, шо то ни воєнни – то вам…вас там лякало, там лякає, лякає. Там десь когось загінув. Хтось загінув, і там оказуїцца таке, о. И нихто ничо мине и ни питав, ничо нє…
Я вже йду, о, і не оглядаюс, отако йду. Думаю: дай до… до… вибрацца на галь, да вийшла і щено тут сіла. Посиділа, оддихнула вже. Шо то таке? Шо таке? А як я стала людям казати, то мине…мині сказали, шо та лякало. То ни воєнни приходив – хай би воєнни прийшов, то попитав би: «Куда ти, бабо? (е, чи дівчино). Куда ти йдеш? А то я вже з Башлику – ни… нихто не питав»».
Поліські жінки
М. Ф. Панасюк, 1925 р. н., із Федькович Жабинковського району Брестської області пригадувала:
«А нас було шестеро в нашеї мами, було шестеро детей. Один мальчик вмер, а нас п’ятеро вигодовала. То як влізуть діти десь в чужий город чи чужую збожину, то лякали: «Йдіте! Йдіте! Там кошма сидить!»
[А яка тая Кошма?] Її нихто не бачив, все лякали. Якая вона є – і я її не бачила. Все лякали, шо якась. Вже ми боїмося йти туди, в тую збожину. А якоє воно? Якая тепер Яга? Хто її бачив? Нихто. Всьо кажуть баба Яга.
[А русалки ходили по житу?] В нас то вже не було русалок – то все бильш на Вкраїни тиї русалки».
Джерело: Григорій Аркушин. «Всього на світи хватає…» (фольклор, звичаї та обряди Західного Полісся у діалектологічних записах): [вибране]. – Луцьк, 2015. – С. 171 – 172, 176.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
