30 березня 1857 року в селі Підгайці (сучасний Луцький район, Волинської області) в родині міщан народилась дівчинка, яку назвали Марія Габріеля Стефанія.

Її батьком був заможний міщанин, маршалок шляхти Волинської губернії Вінцент Казимір Ян Корвін-Піотровський (1826 - 1896). В Україні наприкінці XVIII —XIX столітті маршалком (або маршалом) шляхти називали місцевого (губернського чи повітового) предводителя дворянства. Матір’ю була Юзефа Карська (1831-1896), колишня танцівниця балету в Варшаві. Всього в подружжя народилось п’ятеро дітей: Казимір (1854), Ян (1855), Габріеля (1857), Констанція (1862), Станіслав (1870).

Початкову освіту Запольська отримала у рідному домі під наглядом приватних вчителів. Потім було навчання у виховному Закладі черниць Серця Ісуса (Sacré Coeur) на площі Святого Юра у Львові. Згодом вона стала студенткою Львівського педагогічно-наукового інституту.

У 1876 році, через забаганку батьків, була змушена вийти заміж за лейтенанта царської армії, молодого міщанина із Жемайтії Константа Шнєжко-Блоцкого. Шлюб по розрахунку був не тривалим. Габріеля йде від чоловіка.  Згодом у 1888 році подружжя розлучають офіційно.

У 1882 році дівчина вирішує стати актрисою, вона активно виступає на сценах Кракова, Львова, Познані. Бере участь в галицьких мандрівних трупах.

Протягом всього часу Габріеля вважала, що її майстерність недооцінюють, тому часто між нею та її колегами по цеху виникали конфлікти. В 1889 році вона вирішує кардинально змінити своє життя і переїжджає до столиці Франції.

В Парижі жінці пощастило працювати на сцені всесвітньовідомого «Вільного театру» (Théâtre Libre). Через якийсь час вона стає членом трупи модерністичного «Théâtre de L'Oeuvre», де активно виступає близько п’яти років.

Фото 1 з ?

У Франції акторка з Волині довго не затрималась. Габріеля вирішує повернутись до Варшави. Там вона продовжує свою кар’єру акторки у Варшавському урядовому театрі.

Паралельно із акторською діяльністю, волинянка відкриває в собі дар письменництва. В 1883 році вона вперше заявляє про себе як під псевдонімом Габріеля Запольська з оповіданням «Один день з життя троянди» (пол. Jeden dzień z życia róży). Першими були твори «Малашка» (1883), повісті «Кашька-Каріатида» (1885—1886) та «Переддень пекла» (1889).

Запольська в майбутньому стає авторкою багатьох новел, повістей і творів драматургії, серед яких варто згадати «Мораль пані Дульської», популярну до сьогодні.

У 1900 році вона заснувала Незалежний театр, а у 1902 – свою акторську школу. У 1907–1908 роках керувала так званим «мандрівним театром Запольської».

Фото 1 з ?

В 1904 році письменниця вирішує переїхати до Львова. Там вона проживає разом із своїм другим чоловіком Станіславом Яновскім, який був художником. У Львові подружжя мешкало у віллі «Скіз», що знаходиться на Личаківці. Там Запольська прожила до самої смерті.

У 1912 році у Празі взяла участь у Виставці праці польської жінки; стала членом мистецької комісії Театру Прем'єр, співпрацювала із львівським Незалежним театром.

Померла 17 грудня 1921 року у Львові, похоронена на Алеї Заслужених на Личаківському цвинтарі.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.