Сьогодні – Спаса. Цього світлого дня люди ідуть до Храму Господнього, аби посвятити дари літа, що уже минає.
Преображення Господнє вшановувалося християнами ще в IV столітті. Відтак початок його має відноситись до попередніх трьох століть християнства. Саме ж слово «Преображення Господнє» дійшло до нас з VII століття від Андрія Критського (635 – 680 роки).
Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матвія (17: 1-6), Марка (9: 1-8), Луки (9: 28-36). Євангелісти оповідають, що Господь пророчо сказав: «… Істинно кажу вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі» (Мк. 9: 1).
Через шість днів Він узяв трьох своїх найближчих учнів – Петра, Якова та Іоанна – і піднявся помолитися разом з ними на гору Фавор. Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він «преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло».
І з’явилися перед ними старозавітні пророки – Мойсей та Ілля. Потім їх засліпила світла хмара й вони почули з неї голос, який промовляв: «Це є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте». Апостоли злякалися і впали на землю, а Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: «Встаньте й не бійтеся». Коли ж учні підняли свої очі, то нікого, крім Ісуса, не побачили. Господь заборонив їм розповідати про те, що вони побачили до того часу, поки Син Людський не воскресне із мертвих.
За народною традицією східних слов’ян Преображення називається «Другим Спасом» або «Яблучним Спасом». Народну назву свято отримало через те, що, у цей день освячувався виноград нового врожаю та інші плоди. Там, де винограду не було святили яблука. Від цього дня їх дозволялося споживати у їжу. У Візантійській імперії виноград достигав якраз у цю пору року. Перші ж плоди богобоязлива людина завше приносила у храм як жертву Богу для символічного освячення усього врожаю.
***
Низка ікон Спаса Господнього є в експозиції Музею Волинської ікони. У часі ХVI – початку ХVII століття на наших землях існувала ціла мережа малярських осередків. Документи фіксують майстрів-іконописців у Володимирі, Луцьку, Ковелі, Ратному, Острозі, Турійську.
«Спас у славі» – одна із центральних тем у волинському іконописі ХVI століття. Христа зображали у славі і силі як Вседержителя, що володарює над світом і є суддею живих і мертвих. Ікона представляє народну течію волинського малярства. Вона відзначена площинністю та лінійною стилізацією. В образі Христа втілені риси суворості та аскетизму. «Спас у славі» вражає досконалістю композиції, вільним і енергійним живописом, гармонійним колоритом, монументальною довершеністю форм.
Одна із ікон означеної релігійної тематики – «Спас на престолі з чотирма ангелами» ХVII століття. Вона є яскравим втіленням ренесансних традицій у волинському малярстві. Образи на іконі відзначені лагідністю та ліричністю.
«Спас Вседержитель» представляє найвищий рівень професійного малярства Волині першої половини ХVII століття. Іконописець створив образ виняткової духовної сили і краси. Головний акцент маляр робить на великих очах Христа, які відзначені надзвичайною виразністю. Тут усе поєднане у гармонійній єдності: делікатне світлотіньове ліплення лику, злагоджений колорит, ювелірна довершеність візерунку різьбленого золоченого тла.
Вершиною професійного малярства Волині є твори живописця Йова Кондзелевича (1667 – після 1740). Його авторству належить ікона «Спас Вседержитель».
Поряд із видатним митцем, що походив із Жовкви, а з 19 років став ченцем Білостоцького Хрестовоздвиженського монастиря неодалік Луцька, у складі монастирських артілей працювала ціла низка майстрів. Один із них на початку ХVIII століття намалював ікону «Преображення».
Вітаємо читачів «Хронік Любарта» зі святом – Божої благодаті й смачних яблучок!
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
