Приїзд князя Курбського на Волинь збігся із загальним культурним піднесенням на українських землях. Волинь у ті часи найбільше була охоплена культурно-освітнім рухом. Осівши на Волині, Курбський відійшов від активної політичної діяльності та розгорнув широку культурно-просвітницьку. Курбський належав до освічених людей, які були виховані на східнослов’янській культурній традиції, тому його внесок в історію Волині не варто не до оцінювати.
Зображення з https://yarwiki.ru
Усе життя Андрій Курбський вважав себе нащадком Володимира Мономаха, але початок свого роду він відносив до постаті святого чудотворця Федора Ростиславича Смоленського і Ярославського. Князь пишався тим, що був потомком Рюрика. Життєпис князя Андрія Курбського розпочинається в 1528 р. Якщо прослідкувати генеалогію, то рід Курбських виділився з гілки ярославських князів ще у XV ст. Відповідно легенди, його прізвище сформувалось від назви села Курба. Рід Курбських був присутній також на адміністративних посадах, в Устюзі Великому, Пскові, та в Стародубі. У першій половині XVI ст. Курбські перебували на службі у великого князя Московського.
Зображення з http://www.gift-books.ru/
Можна з упевненістю припустити, що Андрій Михайлович отримав гарну освіту, хоча конкретних даних про роки його навчання немає. Він був одним із впливових державних діячів, і входив до числа найбільш близьких до російського царя осіб. Андрій Курбський брав активну участь в діяльності уряду, який керував країною із кінця 40-х XVI ст. при молодому царю Івані Грозному.
Зображення з http://www.gift-books.ru/
На початку 60-х рр. незадоволений обмеженням власної влади цар Іван Грозний розганяє Вибрану Раду, її членів відправляє у заслання, де вони незабаром помирають. Почалася опала і Андрій Михайлович, був відправлений на воєводство в Юр’єв. Розуміючи, яка доля його чекає, Курбський порадившись з дружиною, вирішив тікати. Втечі Курбського передували секретні переговори з польським правителем Сигізмундом II. Курбський втік до литовських володінь. Вночі він спустився по мотузці з високої кріпосної стіни й з кількома вірними слугами попрямував у замок Вольмар. Втеча з фортеці була справою дуже складною. У поспіху він залишив сім’ю, своє майно, військові обладунки та цінну бібліотеку.
Василь Шибанов розповідає Івану Грозному про утечу Курбського. Мініатюра. 1570 р. Джерело: http://militera.lib.ru
Польський король із радістю зустрів втікача, і відразу подарував Курбському багату Ковельську волость з центром у місті Ковель. Курбський оселився недалеко від м. Ковеля, в містечку Миляновичі. Курбський витратив кілька років на те, щоб підняти свій статус, використовуючи як формальні, так і неформальні соціальні інститути. Насамперед, він скористався своїми навичками воєначальника, великого землевласника та державного радника.
Рукопис Першого послання Андрія Курбського Івану Грозному. Джерело: http://militera.lib.ru
Уже 4 липня 1564 р. на сеймі у Більську Курбський був призначений старостою Ковеля, проте вступив на посаду фактично в 1565 р. Статус подарованого Курбському ковельського маєтку відповідав істинним регаліям і був названий в списку «королівських» володінь. Незабаром після початку еміграції князь Андрій Михайлович отримав посаду старости в місто Крево, яку зберігав за собою до початку Люблінського сейму 1569 р. і остаточно поступився тільки в 1571 р.
Князь Курбський біля Зарайська. Джерело: http://www.runivers.ru
На Волині в 1571 р. князь одружився на Марії Юріївні, удові по Михайлові Козинському, уродженій княжні Гольшанській-Дубровицькій, але союз не склався і подружжя розлучилось в 1578 р. Адже від першого шлюбу в Марії було два сини Ян і Андрій, і були вони страшенними розбійниками. Час від часу починався у них «буйний період», тоді вони гуляли і вихвалялися своєму вітчиму «голову відрубати і в торбі московському князю відіслати».
У 1579 р. він одружився знову на Олександрі Петрівні Семашко-Добратинській і з нею був, щасливий, адже мав трьох дітей. Виступаючи в 1581 р. у військовий похід, Курбський відписав всі свої маєтності дружині і дітям. Таке рішення дуже розлютило Марію Гольшанську, і княгиня з чистої мстивості почала справу про незаконне розірвання шлюбу і викликала Курбського на митрополичий суд. Князь опинився у дуже скрутному становищі, вирок духовного суду міг мати для нього і його нової сім’ї дуже небезпечні наслідки. Чуючи біду і бажаючи показати достатню причину для розлучення, Курбський вписав у актові книги володимирського гродського суду донос, начебто княжна Гольшанська, ще дружиною йому зраджувала його, і при цьому представив суду двох свідків, які запевнили, начебто своїми очима бачили, як Гольшанська блудила зі слугою Жданом Мироновичем.
Сам A.M. Курбський помер у травні 1583 р. у своєму маєтку в Ковелі та був похований у Ковельському монастирі Святої Трійці у Вербці (нині село Ковельського р-ну Волин. обл.).
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
