У Почаєві знаходиться Свято-Успенська Почаївська ла́вра — православний чоловічий монастир. Почаївська лавра є найбільшою православною святинею Волині й другою, після Києво-Печерської лаври, в Україні.
За легендою XIX століття, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар у 1240 році. Уперше монастир згадується в документах у 1527 році. У 1597 р. українська шляхтянка Анна Гойська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої, яку привіз на Волинь 1559 року грецький митрополит Неофіт.
Розквіт монастиря пов’язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза (1550–1651 р.). На території лаври знаходиться Почаївська духовна семінарія. З 1713 до 1832 року Почаївський монастир належав до греко-католицької церкви, до Чину Святого Василія Великого.
25 жовтня 1831 року монастир повернений у відання православного духовенства. У 1833 році обитель отримала статус «лаври» з присвоєнням четвертого місця в числі існуючих тоді у Російській імперії.
Під час Першої світової війни 1914–1918 років з Лаври вивозилося все, що представляло хоч якусь цінність: від дзвонів до архіву, бібліотеки, свічного заводу. Чудотворний Почаївський образ Божої Матері, мощі преподобного Іова в срібній раці були доставлені в Житомир (пробули до 1918 року).
На початку 1930-х років містечко Новий Почаїв було поділене на два населених пункти: містечко Почаїв і село Новий Почаїв. У міжвоєнний період містечко було центром Почаївської ґміни Кременецького повіту, утворена в межах дореволюційної волості.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
