Знахідки, які свідчать про злодіяння ординців на території Шацьких озер. Фото

4 серпня 2017, в 15:26

Джерело: Волинь-нова

Татари у Шацьку спалили першу церкву. А також пустили «червоного півня» на легендарне тутешнє місто Рай

title

У 1241 році татари на чолі з ханом Батиєм знищили більшу частину давньоруських міст, у тому числі Київ. Не оминули ординці і Волинь, спаливши столицю князівства — Володимир. Уже під 1242-м у літописі зазначено: «А татари спустошили город Володаву і пішли по озерах, багато лиха вони там накоїли».
Це перша письмова згадка про це давньоруське поселення. Влодава — сучасна назва польського міста, яке розташоване в місці впадіння річки Влодавки у Буг. За кілька кілометрів на схід — Шацькі озера. Тому загальновизнаним є припущення, що саме сюди пішли татари після грабунку Володави.
За переказами, першу церкву в Шацьку спалили татари. У 1253 році в літописі згадано місто Рай, при цьому говориться, що на горі, при березі озера, міста вже немає. Скоріш за все, його, як і церкву, спалили ординці. Під час розкопок в урочищі Сад знайдено сліди численних пожеж і татарські наконечники стріл (так звані джучидські зрізні), а також чимало давньоруського озброєння (поламані сокири, наконечники стріл), що може бути свідченням сутички.

Наступного разу місто Рай згадується вже в 1288 році, коли там перебував князь Володимир Василькович. З біографії цього правителя знаємо, що саме він відбудовував усі знищені татарами міста на території Волинського князівства. Йому, мабуть, і завдячуємо відбудовою Райміста.

Перша літописна згадка про місто Рай — 15 травня 1157 року, тобто на момент нападу кочівників місто існувало і розвивалось уже як мінімум 85 років. Найімовірніше, воно мало славу багатого населеного пункту, якщо ординці повернули саме сюди. Більше того, дорогою до Райміста розташовувалися інші досить багаті населені пункти. На березі озера Пулемецьке в селі Пулемець є городище, відомі поселення на території сучасних сіл Залісся і Пульмо. На березі озера Світязь в однойменному селі — велике поселення на місці сучасної церкви та кількох баз відпочинку.
Після вищезгаданого татарського нашестя місцеві правителі мусили відкуповуватися від орди і брати в них ярлик на князювання (умовний оплачений дозвіл). Татар цікавила торгівля з багатими містами Волині. Саме як результат новосформованих відносин можна трактувати виявлену на городищі в селі Пулемець срібну татарську монету ХІІІ століття, яка називається байрак. Тамга (особливий знак, герб) на ній свідчить, що її чеканив Менгу Тімур, внук хана Батия. Діаметр монети 21 міліметр, вага 1,56 грама. Ще одну татарську монету (діаметром 18 міліметрів і вагою 1,5 грама) — мідний пул — знайшли на території городища в урочищі Сад. Період її чеканки — також приблизно ХІІІ століття. Точніше датувати та ідентифікувати її поки що не вдалося.
На берегах озера Пулемецьке, на околиці теперішніх сіл Залісся і Пульмо знайдено поясні накладки (одну з них виявив житель села Світязь Олександр Турич). Вони бронзові з позолотою та рельєфним рослинним орнаментом. Їх також можна вважати татарськими. Подібні поясні прикраси відомі з міста Перещепина, що на Дніпропетровщині. Цей рослинний орнамент є типовим для Тибету та Китаю і має так зване согдійське походження.
Є також декілька речей, які з великою ймовірністю могли належати татарам, але жодних достовірних аналогій поки не знайдено. Серед них в основному прикраси: щитки перснів, накладки, сережки.
Варто уточнити, що письмова згадка про набіг кочівників 1242 року припадає на зимовий період. Степові вершники могли подолати поліську заболочену місцевість тільки по замерзлому ґрунті. Мабуть, відлякували їх і дрімучі ліси.
За успішну політику у стримуванні ординців князь Данило був коронований Папою Римським. На території Галицько-Волинського князівства війна з татаро-монголами тривала з перемінним успіхом. Перемогу русичів над ханом Куремсою швидко замінила поразка від хана Бурундая, набіги якого припадають на 1260-ті роки. Волинські і галицькі землі стали щитом для стримування натиску орди на Східну і Центральну Європу. У ХІV столітті ослаблені навалами Галицько-Волинські землі захоплює польський король Казимир ІІІ. На кардинальну зміну влади татаро-монголи ніяк не прореагували, бо Золота Орда на той час значно ослабла і почала розділюватись на окремі ханства.
Татарський вплив на території Шацького поозер’я міг тривати близько 100 років, від 1240-х по 1340-ві. Грабіжницька експансія переросла у військові союзи та розширення торгових відносин. Вдала дипломатія Данила Галицького та його нащадків забезпечила можливість вести незалежну політику, що сприяло стабілізації і розвитку цих земель.