У Луцьку наприкінці серпня 2015 року планують встановити пам’ятник волинським Героям Майдану та пам’ятник на могилі Василя Мойсея.

Справа набула розголосу, бо представники влади намагаються безапеляційно «проштовхнути» його встановлення, але представники громадськості і фахового середовища проти, мовляв, пам’ятник зроблено непрофесійно, примітивно, «по-радянськи».

Аргументація влади, яку висловив секретар Луцької міської ради Сергій Григоренко, така: родичі за, тому не може бути жодних дискусій, з ними все погоджено. Фактично, тут змішалися два процеси: встановлення надмогильного пам’ятника Василю Мойсею та встановлення загального монумента Волинським Героям Майдану біля його могили. А все тому, що два принципово різні пам’ятники звели в одну композицію. Фактично, ідеться про один монумент. Григоренко наполягає, що тут мають право вирішувати тільки родичі загиблих на Майдані волинян – як вони захочуть, так і буде. Виходить, що міська влада (щоправда, шляхом проведення конкурсу) надала абсолютне право вирішувати долю громадського (!) об’єкта родичам загиблих.

З цим категорично не погоджуються представники громадськості, заявляючи, що громадський пам’ятник – справа усієї громади, тим більше, на його спорудження виділяють спільні кошти всіх лучан, тобто 800 тисяч гривень із міського бюджету. Натомість Григоренко наполягає на своєму: з родичами погоджено, вони не проти, дискусій не може бути. На цьому справа застрягла. Кожен наполягає на своєму.

Конкурс був, вибрали не найкращий варіант

Григоренко розповів, що двічі конкурс відбувався, але закінчувався нічим, «бо думки митців кардинально відрізнялися від думки членів конкурсної комісії».

«Міський голова доручив мені це все завершити. Саме ця композиція сподобалася. Родини Героїв також дали згоду саме на цей проект Ірини Дацюк. Міська рада виділила кошти родині на спорудження.  Чотириметрова стела з білого граніту. Перед стелою на місці поховання – двометрова бронзова фігура Василя Мойсея», – зазначив секретар міськради.

Доповнив інформацію начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури Луцької міської ради Петро Троневич. Він же був членом журі конкурсу.

«Три рази збиралися минулого року, розглянули десятки різних проектів. Зупинилися на козацькому хресті, бо не було з чого вибрати. Родичі були проти. Потім був далі конкурс. Зупинилися на львівському проекті архангела Михаїла. Родичі не захотіли. Це вже третій конкурс. 800 тисяч – то аби половина була від загальної суми проекту. Вважаю, це найкраще, що я сьогодні бачив», – заявив він.

Совок у дії

Ідею пам’ятника захищають тільки представники влади. Натомість громадські активісти та фахівці дають дуже низькі оцінки естетичним вартостям монумента. Так, голова фонду «Архітектурна Волинь», колишній головний архітектор міста, автор проекту першого луцького ЦУМу Євген Ходаківський назвав пам’ятник «глибоким совком».

«Це совок, причому глибокий. Він не виражає по-справжньому суті. Не треба йти на повідку батьків. Якщо міська рада дає кошти, то там не тільки батьки вирішують. Вони могли б і послухати. Краще ще раз провести конкурс і ще раз вибрати. Це пам’ятник комсомольцям, героям Краснодона», – зазначив Ходаківський.

Крім того, він вважає авторку Ірину Дацюк не гідною виконувати таку роботу.

«Мене дивує, що віддали перевагу людині, яка вже оскандалилася з пам’ятником Костю Шишку. Їй уже вкотре вдається захопити замовлення. Пояснення дуже просте. Вся ця історія нагадує елементарну схему відкату, зя якою роблять дуже багато пам’ятників на Волині. Це підлі й негарні схеми. Я не вважаю автора достойним того, щоб вести таку роботу. Це перевірено, це факт. У нас важко з тим, щоб знайти гарного виконавця. Рівень міста одразу знижується», – заявив архітектор.

Історик Лариса Понєдєльник вважає, що це справа не тільки батьків, а й громадськості. Вона цікавиться, яку ідею автор намагався закласти у монумент.

Не сподобався проект і архітектору Юрію Лініченку.

«Мені ніколи не прийшло б у голову розглядати цю роботу навіть в ескізному варіанті. Вона не тягне навіть на рівень першого курсу академії мистецтв. Те, що робиться в Луцьку після Кривицького, – це повний абсурд. Це наслідування київських авторів з європейським мотивчиком. Треба думати тільки про сприйняття свого міста. Треба знайти своє. А це якісь партизанські загони», – висловив думку Лініченко.

Зовсім іншу позицію висловив представник організації «Автомайдан України» Олексій Дмитрієв. «Чи врятує цей пам’ятник хоч одне життя? Військовим бракує речей. Бракує коштів на повернення тіл бійців родичам. Чи доцільно використовувати 800 тисяч на шмат матеріалу?» – запитав він.

Керівник ГО «Громадська рада Волині» Ігор Левчук пропонує встановити тимчасовий пам’ятник на могилі Мойсея. А потім нормально прописати правила конкурсу і провести конкурс. Він навів приклад львівського досвіду, де вирішили встановлювати пам’ятники після завершення усіх військових подій.

Депутат міської ради Павло Данильчук пропонує тимчасово призупинити спорудження і відтягнути до середини жовтня, щоб встигнути внести якісь правки у проект.

Сергій Григоренко на всі зауваження і пропозиції відповів, що це «танці на кістках». Він вважає, що пам’ятник буде встановлено і відкрито 23 серпня. Окрім 800 тисяч гривень з бюджету, витратять ще понад 200 тисяч коштів благодійників.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.