Шляхетську садибу на вулиці Ярощука було збудовано у XVIII столітті. У центрі приміщення розташовувалася піч, яка обігрівала кімнати, розміщені навколо. Імовірно, будівлю спорудила родина Грановських.

Довкола була територія з парком, яка простягалася аж до Сапалаївки. У 1858 році Валентина Грановська продала маєток відставному генералові Францу Зайковському. Відтоді й збереглася назва будівлі – садиба Зайковського.  Після смерті Франца садиба перейшла до його сина Леопольда. На початку ХХ століття він пропонував частину своєї території як можливе місце розташування перенесеного з  Парадного майдану базару.

Ще на початку ХХ століття територія навколо будинку не була забудована і найкраще проглядалася з боку річки Сапалаївки. У листуванні Аделіни Зайковської та працівника магістрату Юзефа Дуткевича останній стверджував, що садиба з парком є цілісним комплексом, який не підлягає забудові. Проте час мав свої плани.

Уже в тридцятих роках на вулиці на місці парку з’явилися функціоналістичні житлові будинки. Територія навколо стала забудовуватися. Сьогодні садибу Зайковського використовують як житловий будинок. Вона ще зберігає архітектурні «риси шляхетності», але поволі їх утрачає.

Вигляд будинку Зайковського у 1925 році. kresy.pl

Будинок в наш час

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.