Відома поетеса Сара Гінсбург, більше відома як Зузанна Гінчанка, народилася 9 березня 1917 року в Києві. Її батько Шимон Гінзбург працював адковатом, а мати Цецилія Сандберг була домогосподаркою.
У Гінчанки була нелегка доля. Вона не дотягнула навіть до 30-річчя. Поетесу розстрілили в Кракові німці через те, що та була єврейкою. Більшість її поетичних збірок побачили світ уже після війни.
Зузанна Гінчанка. Колаж Олександра Котиса
Після розлучення батьки роз’їхалися в різні міста Європи. Батько Шимон Гінцбург, поглинений пошуками себе як актор, виїхав до Берліна, а потім до Голлівуду. А мати Цецилія, разом з новим чоловіком, чеським пивоваром, осіла в Іспанії і лише раз приїжджала провідати дочку.
Зузанна з Києва переїхала до Рівного, де проживала її бабуся Клара Сандберг, яка володіла будинком і аптекою в центрі Рівного по вулиці 3 Травня. Тому дитинство і свої шкільні роки майбутня поетеса провела там. Вона закінчила гімназію імені Тадеуша Костюшка.
Ще під час навчання Зузанна вирішила, що її майбутній фах буде пов'язаний з поезією. Свій перший твір «Канікулярний бенкет» («Uczta wakacyjna») дівчина опублікувала в 1931 році в шкільній газеті в Рівному. Збереглися вірші, записані Гінчанкою в 1932-1934 роках у товстому шкільному зошиті.
Її вірш «Граматика» відзначили на Конкурсі молодих поетів, який проводив тижневик «Літературні відомості». У 1936 році побачила світ її перша і єдина поетична збірка.
Зузанна Гінчанка в Клевані. 1930 р. Джерело: Muzeum Historii Fotografii w Krakowie
Зузанна Гінчанка. Джерело: Muzeum Literatury im. Adama Mickiewicza
Після закінчення гімназії в Рівному Зузанна Гінчанка приїхала до Варшави і вступила до університету на факультет педагогіки. Вона швидко стала музою варшавської богеми, проводила час з відомими варшавськими літераторами в кафе «Земяньська». Всі були в захваті від її поезії, бо вважали, що в ній було щось перське, як і в красі авторки. Її називали найкрасивішою жінкою Варшави тридцятих.
Після літньої університетської сесії в 1939 році Гінчанка поїхала в Рівне відвідати бабусю. Там її застала війна. В місто Рівне прийшли радянські війська, аптека на першому поверсі бабусиного будинку на головній вулиці міста була негайно експропрійована, а велику частину житлового другого поверху передали в розпорядження радянських чиновників.
Власники квартир, включаючи Гінчанку, змушені були тулитися в єдиній кімнатці для прислуги.
Зузанна прийняла рішення переїхати до Львова. Після переїзду вона познайомилася і вийшла заміж за мистецтвознавця Михайла Вейнцігера. Львівський період Зузанни характеризується знайомством поетеси із місцевим літературним гуртком.
Колеги називали її «єврейською газеллю», «зіркою Сіону», а близькі друзі називали Саною, Сарою або Ґіною. Гінчанка публікувала свої твори в виданнях «Літературні відомості», «Скамандер», «Шписльки». У Львові Зузанна працювала бухгалтером.
Зузанна Гінчанка. Джерело: Muzeum Literatury w Warszawie
Зузанна Гінчанка. Джерело: Muzeum Literatury w Warszawie
Коли ж у 1941 році Львів був окупований німцями, Зузанну як єврейку видала власниця квартири Зофія Хомінова. В останню хвилину їй вдалося втекти і переїхати на захід, до Кракова, де вони з чоловіком сподіваються знайти спокій та порятунок. Але єврейська зовнішність постійно привертала увагу до Зузанни й там.
Жінка постійно переховувалася і намагалася врятуватись. Польський письменник Францішек Гіл так описав Зузанну тих часів: «Цілий рік в укритті жахливо відбився на ній. Вона сильно схудла, її обличчя пашіло, яскраві очі, неспокійні ... Часто гнівається, не закінчує фразу до кінця. Починаючи говорити, переривається в середині, «подвійність думок», голод не дозволяє їй думати і говорити ні про що».
Її бабуся в цей час померла від інфаркту по дорозі до місця страти в Здолбунові.
В 1942 році німці арештували чоловіка Гінчанки, а в 1943 році його розстріляли в дворі в'язниці. При обшуку будинку, де проживав її чоловік, гестапо виявило документи, які привели до укриття, де ховалася поетеса.
З експозиції, присвяченій Зузанні Гінчанці «Зузанна Гінчанка. Лише щастя є справжнім життям». Джерело: Muzeum Literatury w Warszawie
Лист Зузанни Гінчанки Джерело: Muzeum Historii Fotografii w Krakowie
Восени чи взимку 1944 року Зузанну знайшло та заарештувало гестапо. Перед смертю жінку катували, проте Гінчанка так і не зізналася, що вона єврейка. Її розстріляли у віці 27 років у дворі в’язниці при Монтелюпіх в Кракові. Страта відбулась всього за кілька тижнів до входу Червоної Армії.
За іронією долі справжня популярність до Зузанни прийшла після її смерті.
Поетичні збірки: «Про кентаврів» (1936), «Вибрані вірші» (1953), «Впоратися з власним щастям» (1991), «Вознесіння землі» (2014).
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
