Український письменник Юрій Андрухович приїхав до Луцька разом із польським гуртом Karbido із новим проектом «ATLAS ESTREMO».

Новий проект письменник представив під час прес-конференції 10 вересня, яку організувало мистецьке об’єднання «стендаЛь».

«Співпраця із Karbido триває уже понад 10 років. Але це не десять суцільних років. Адже ми живемо у різних країнах. Та й музиканти живуть у Польщі в різних містах. Двічі або тричі на рік збираємося, аби зіграти декілька концертів. З цим проектом відвідаємо дев’ять міст України. Нині Луцьк четвертий. Позаду концерти в Чернівцях, Франківську та Тернополі», – розповів Андрухович.

Усе почалося із того, що у 2005 році письменник виступав у Вроцлаві. Мав запрошення на поетичний фестиваль. Директор цього фестивалю запропонував йому, щоб на виступи поетів створювалися невеличкі маленькі підводки. За спинами письменників було кілька музикантів, які імпровізували під тексти.

 

«Так я познайомився із цими музикантами. Зізнаюся, що спочатку навіть плутав їхні імена. Коли відразу знайомлять із п’ятьма новими людьми, людина губиться і не кожного назве. Перший виступ був імпровізований. Ми зробили його з нуля. Це були мої вірші і їхня музика. Тоді домовилися, що попрацюємо над записом спільного альбому», – розповів Андруховч.

Найперший альбом у співпраці назвали «Самогон», другий – «Цинамон», третій – «Абсент». Цинамон складається із композицій Андруховича із збірки «Птахи і рослини», а «Абсент» створений за мотивами роману «Перверзія».

 

«Ідея була така, аби за цим романом було частково знято фільм, а потім цей матеріал кудись зник. Але зберігся саундтрек. Ми презентуємо його у цьому альбомі», – каже письменник.

До Луцька Андрухович та гурт Karbido  привезли найновіший альбом – «ATLAS ESTREMO». Це тексти, які базуються на книжці Андруховича «Лексикон інтимних міст».

Цього разу гурт «Карбідо» виступає у дещо урізаному складі. Хоч до цього завше грали у форматі п’яти виконавців. Тобто, було чотри музиканти та письменник Юрій Андрухович. Цього разу музикантів троє. Це ударні, саксофон і бас гітара.

«Музика доволі незвична та вимагає надзвичайної концентрації душевних та фізичних сил. Вона переважно голосна та дуже ритмічна. Досі на жодному концерті люди не танцювали, але насправді танцювати можна», – жартує Андрухович.

У цьому альбомі й є певні революційні нотки. Мається на увазі, революція у творчості та революція в країні. Тут частково відтворено час Майдану і час війни.

«Музиканти збиралися і творили тоді, коли ми стояли на Майдані в Києві. У композиції, яка так і називається «Київ», на початку і в фіналі звучать барабани на вулиці Грушевського. Коли я до них знову приєднався, то це вже було літо минулого року. Тоді відбувалася ескалація бойових дій на сході. Навіть наші репетиції, виступи на кількох польських майданчиках супроводжувалися тривогою та непевністю. Цей нервовий підтекст дуже відчувається. Хоча вибрані шматки з текстів походять із моєї книжки, яка була видана ще у 2011 році. Але той шматок про Москву звучить так, ніби я написав його сьогодні», – розповів автор. 

Детальніше розповідати про музику автор не захотів, а запросив усіх відвідати концерт увечері. 

«Говорити про музику те саме, що танцювати під архітектуру», – сказав письменник. 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.