Планування міста має відбуватись за певними законами. У сучасному світі однією з домінант у містобудуванні є теорія Нового урбанізму, яка проголошує міський простір суспільним і загальним, а отже й комфортним для всіх.

Щоб забезпечити це, архітектори та містобудівники створили 10 принципів, 10 аксіом “розумного урбанізму”, тобто поміркованого, раціонального підходу до організації простору у будь-якому місті.

Розробники цієї теорії стверджують, якщо застосовувати ці принципи на практиці, то життя в урбан-середовищі стане набагато приємнішим, комфортнішим та чистішим.

Принцип 1. Баланс з природою

Міста, як великі скупчення людей, виробництв, автомобілів, відходів та інших результатів людської діяльності мають знаходити баланс з природою. Навіть у місті має існувати своя екосистема, щоб люди у ньому почували себе добре. Принцип балансу з природою підкреслює відмінність між переробкою ресурсів та їх експлуатацією.

Цей принцип популяризує екологічну оцінку та виявлення вразливих зон, які ставлять під загрозу існування екосистем у міському просторі. Їх у свою чергу можна відновити за рахунок збереження, розпланованого землекористування та створення відкритих просторів, які не чіпатиме рука людини. Великі дендропарки, ботанічні сади, зоопарки, ліси, сквери повинні становити значну частину міської площі.

Цей принцип наголошує, що використання ресурсів у житлі можна замінити відновлюваними джерелами енергії, що сприятиме екологічній рівновазі. Принцип балансу з природою стверджує, що неправильно “діяти усупереч природі”. Наприклад, зрізати дерева на схилах, розробляти на міських пагорбах кар’єри, ховати стічні води і промислові відходи у природну дренажну систему, займатися будівництвом на міських схилах у природньо невідповідних для цього місцях.

Згідно з цим принципом міський екобаланс може підтримуватися, якщо зберігати незахищені природні ділянки, контролювати збереження екобалансу та згідно з правилами та нормами віддавати земельні ділянки під забудову. Таким чином, розумний урбанізм має перебувати у балансі з природою.

Принцип 2. Баланс з традиціями

Цей принцип полягає у гармонії з культурною спадщиною конкретного місця. Тому, згідно з ним, дозволяється втручатися у міський простір лише з урахуванням існуючих культурних цінностей, практики забудови та архітектурного стилю, який історично склався у цій країні, регіоні, місті. Цей принцип наголошує на необхідності адаптації нової забудови до кліматичних умов місцевості, соціальних обставин, використанні доречних матеріалів та технологій. Це сприятиме збереженню архітектурного стилю та мотивам, які спрямовані на зв’язок з культурними цінностями.

Принцип вимагає звертати увагу на історичні пам’ятки. Не блокувати новими будівлями види на історичні будівлі та природу. Рішення з планування мають засновуватися на балансі традицій, охороні історичної архітектурної спадщини і збереженні загальних компонентів та елементів міського малюнка.

Принцип 3. Використання доцільних технологій

Такі технології мають підкреслювати доречність використання будівельних матеріалів та інфраструктурних систем місцевим умовам та обставинам. Також це означає використання відновлюваних джерел енергії, здешевлення технології, використання простих, але працюючих методів для боротьби з бідністю, голодом, безробітністю та неконтрольованою міграцією.

Людський ресурс, геокліматичні умови, доступні ресурси у даній місцевості та розмір інвестицій – все це характеризує доцільність технології. У місцях, де перебуває велика кількість працівників  доцільно застосовувати трудомісткі методи, там буде дешевшою робоча сила. Де накопичуються надлишкові заощадження – капіталомісткі методи є актуальними, там робоча сила буде дорожчою, але можна використовувати новітні технології, які дорого коштують.

Для кожної проблеми існує ряд потенційних технологій, які можна використати. І має бути встановлена відповідність між технологією та ресурсом. Це буде врівноважувати міську систему, не підвищуючи соціальне напруження, а також слугуватиме принципу сталого розвитку (sustainable development).

Принцип 4. Соціальна взаємодія

Четвертий принцип ініціює громадську взаємодію у місцях, створених для особистого дозвілля, проведення вільного часу з друзями, місць для романтичних зустрічей та суспільної активності. Ієрархію можна представити як систему соціальних рівнів, кожен з яких має спеціальне місце у просторовій системі міста.

Місця для усамітнення

Однією з цілей розумного урбанізму є створення просторів, де б людина могла усамітнитися. Вони можуть знаходитися у міських скверах і парках, вздовж міських пагорбів, де містянин може спокійно споглядати природу, чи медитувати. Ці простори можуть знаходидися навіть у внутрішніх двориках громадських будівель чи навіть у читальних залах бібліотек. Розумний урбанізм включає простори, де людина може зайнятися самоаналізом та порозмірковувати наодинці.

Місця для проведення дозвілля з друзями

Такі місця мають бути частиною міського проектування, їх потрібно облаштовувати у центрі, у житлових кварталах, приміських районах. Містяни тут можуть зустрічатися з друзями, обговорювати новини та ділитися новими враженнями.

Місця для господарств

Розумний урбанізм зазначає, що мають бути місця, так звані “внутрішні господарства”, де сусіди можуть поспілкуватися між собою. При проектуванні та будівництві житла слід враховувати безліч потреб його мешканців і створювати умови, у яких ці потреби можна було б задовольнити. Тут члени місцевих громад можуть вирішувати власні питання, гуляти з дітьми, вигулювати тварин тощо.

Облаштовані околиці

Розумний урбанізм акцентує увагу на забезпеченні комфортних умов проживання для соціальних груп: будівництво ясел, шкіл, бібліотек, лікарень тощо.

Публічні простори

Створення так званих  “міських селищ” – публічних просторів, які мають належати громаді. Розумний урбанізм заклакає до створення щільних зон, у яких люди знатимуть одне одного в обличчя. Створювати можливості, щоб громадські організації могли керувати загальними ресурсами та вирішувати загальні проблеми.

Принцип 5. Ефективність

Принцип ефективності акцентує увагу на досягненні балансу між споживанням енергії, часу та інших ресурсів та досягеннями у підвищенні комфорту життя, безпеки, універсального доступу, продуктивності та гігієни. В основі цього принципу лежить рівноцінний поділ публічних площ, доріг, підприємств та установ, сервісів та міської інфраструктури, а також зменшення видатків кожного містянина для підвищення доступності всіх цих благ цивілізації.

Однією з основних проблем цього принципу є транспорт. Вдале міське планування сприяє розвитку альтернативних видів транспорту та зменшує залежність від особистих автомобілів. Вдале міське планування має сприяти доступності громадського транспорту та зручному доступу до місць відпочинку, отримання громадських послуг. Створювати умови, щоб більше людей могло прогулюватися парками, скверами, ходити пішки у магазини.

Також розумним визнається створення міст з високою густотою населення, адже тоді кожній людині доведеться долати меншу відстань, щоб потрапити до найближчої важливої установи, магазину, парку. Компактні міста є більш розумними й тому, що заохочують містян більше ходити пішки й менше користуватись транспортом.

Принцип 6. Людський масштаб

Суть цього принципу в тому, щоби вимірювати потреби містянина, міський простір та відстані людськими силами. Наприклад, робити зупинки громадського транспорту на невеликій відстані одна від одної. Або заохочувати створювати точки продажу товарів на невеликій відстані від транспортних вузлів. Або створенням якомога більшої кількості пішохідних шляхів для зручного поєднання між собою жилих, офісних, виробничих, торгових кварталів та місць відпочинку.

Загалом, реалізація цього принципу заохочує людину відмовлятись від автомобіля в місті і ходити пішки. А також зобов’язує міську владу планувати квартали так, щоб кожен його житель мав усі потрібні йому заклади на відстані комфортної пішохідної прогулянки та міг без перешкод потрапити з однієї частини міста в іншу з мінімальною кількістю різноманітних ескалаторів, східців та крутих спусків.

Також людині має бути комфортно почувати себе у місті. Створення невеликих торгових кластерів біля громадських просторів не означає, що вони мають бути занедбаними, неохайними, антисанітарійними чи заважати ходити пішоходу. Будь-які послуги в місті мають надаватись максимально якісно, а не з жадібністю, інакше люди почуватимуть себе на смітнику.

“Розумний урбанізм” заохочує також живе спілкування між людьми без будь-яких перешкод, таких як скло автомобіля чи високий паркан. Комунікація між людьми у місті має стати більш невимушеною.
Ввічливість та толерантність виникає там, де містяни знаходяться разом та спілкуються особисто на вулиці у місті з високою щільністю серед розмаїття соціальних та економічних груп населення.

Принцип 7. Матриця можливостей

Місто має бути інструментом, механізмом для особистісного, соціального та економічного розвитку. Цей принцип досягається завдяки роботі різноманітних організацій та сервісів, які мають опікуватись зайнятістю, розвитком економічних можливостей, освітою та дозвіллям. Місто – це не тільки двигун економічного розвитку будь-якого регіону, а ще й простір, де кожна особистість повинна мати змогу отримати потрібні їй знання, досвід та допомогу. Міський простір має бути каталізатором розвитку самосвідомості людини, початком її внутрішнього пошуку.

Також завдяки муніципальним інституціям місто має відповідати певним гігієнічним та безпековим нормам. Міста мають надавати доступ до закладів охорони здоров’я та превентивної медицини (оздоровчі програми, санаторії тощо). Це також означає рівний доступ всіх містян до базових благ, пов’язаних з безпекою та захистом: рівність всіх перед законом, захист прав та свобод муніципальною поліцією.

Соціальна задача міста – створювати та покращувати шляхи та канали для розвитку кожної людини, щоб вона могла самостійно й незалежно визначати своє майбутнє. Цей принцип є також постулюванням громадянських прав і свобод, а особливо права вільного та демократичного вибору без тиску з боку влади чи великого капіталу. Якщо в місті є соціальні чи інфраструктурні проблеми, то має бути створена відповідна кількість ефективних та робочих методів вирішення цих проблем, рівна кількості самих складнощів.

Міська громада не має покладатись лише на ринкові методи, бо це створює дисбалансоване суспільство з великою кількістю дисфункцій. Вона має виробляти власні інструменти регулювання за допомогою інститутів громадянського суспільства.

Щоб забезпечити стабільне “поле для гри” для всіх, хто хоче інвестувати у місто та отримати прогнозований прибуток, мають бути створені суспільні регуляторні механізми для цивілізованої спільної комунікації та вирішення нагальних проблем.

Принцип 8. Регіональна інтеграція

Місто є лише частиною більшої природньої, соціо-економічної та культурної системи, яка є важливої для його сталого розвитку. Ця розширена зона впливу на місто називається регіон.

Під цим терміном мається на увазі певний район, з яким у міста відбувається обмін ресурсами, та з яким воно має бути пов’язано різного роду комунікаціями. У “регіоні” зазвичай знаходяться аеропорт, приміські населені пункти, водосховища, ферми, джерела електроенергії, зони відпочинку тощо. Також з регіону у місто постійно їздять робітники та студенти. Тож важливо забезпечити розвиток комунікацій та можливість комфортного доступу жителів приміських зон до міського простору, його можливостей та благ.

При розумному плануванні розвитку всього регіону навколо міста створюється так звана агломерація, яка приваблює все більше жителів завдяки розумно розбудованим комунікаціям, муніципальним інститутам, економічному розвитку та інвестиційній привабливості. Варто розуміти, що місто багато в чому завдячує регіону і тому має вести адекватну регіональну політику з розвитку приміських зон.

Принцип 9. Збалансований рух у місті

Має бути знайдений баланс та створена відповідна приорітетність між пішоходами, велосипедистами, громадським транспортом та автомобільним рухом. Місто має бути спроектоване так, щоб автомобіль в ньому не був обов’язковим, адже займає багато місця, витрачає багато енергії та ресурсів, а отже є абсолютно неефективним у просторі з великою щільністю забудови та великими пасажироптоками.

Але в міському просторі мають існувати транспортні вузли так званого “масового транзиту”, до яких буде наданий рівний доступ всіх жителів для комфортних подорожей. У цих вузлах також мають бути сконцентровані відповідні сервіси та інституції.

Принцип 10. Інституціональна інтегрованість

Всі ці принципи не будуть реалізовані допоки міська влада не стане прозорою, підзвітною, а отже й ефективною, щоб виконувати покладені на неї обов’язки. Повинна бути створена структура для визначення, розробки та легалізації міського планування та розвитку. Ця структура має бути відкритою, підзвітною та прозорою у всіх діях, які вона робить. Для цього мають існувати правила, які б вимагали у структури цієї прозорості.

Іншим кроком має бути зменшення бюрократизації у відносинах між муніципалітетом та жителями міст. Також мають існування чіткі правила контролю за забудовою, які б які запевняли громадськість, що будівлі, які вони створюють – безпечні, гігієнічні, не псують зовніній вигляд міста, є довговічними й ефективними.

Усі плани зі змін міського простору мають відбуватись за участі громади міста. “Розумний урбанізм” заохочує “Публічну участь” у містобудівних процесах. Також повинні бути створені довідники з благоустрою міст та зовнішнього оформлення будівель, які б дозволяли місту мати своє обличчя, унікальне та красиве. В таких довідниках мають бути зазначені відповідні матеріали, художні мотиви, кольори, патерни, які можна й потрібно використовувати під час оздоблення будівлі.

Місто має бути створено людьми і для людей, а отже включати жителів міста у активну участь у його житті та плануванні розвитку.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.