Усміхнена щаслива пара, що побралася влітку 1956 року – Сергій та Олександра Шнайдри із Бран на Горохівщині.

Подружжя прожило довге й щасливе життя, народило доньку Євгенію, виховало трьох онуків.

Сергій – син сільського голови часу міжвоєння, знаного й шанованого Мойсея Шнайдра й красуні Катерини, Олександра (Сяня у місцевому, бранівському варіанті) – донька селян-бранців Ковальчуків. Обоє зазнали лихоліть Другої світової.

Бабця Сяня ще й зараз, попри поважний вік, тримає в пам’яті момент, як через поле втікала з маленьким братиком до лісу під обстрілами німецьких літаків.

Дід Сергій, нині спочилий у Бозі, навіть показував місцину в лісі, де вони із мамою Катрею, тіткою Водосею, двоюрідною сестричкою Женею та рідною – Домцею чекали на тимчасові затишшя, аби можна було бодай ненадовго повернутися до рідної оселі.

Сталося так, що після війни сестра Сергія – Домця пішла послушницею до Дерманського монастиря. Відтак на весіллі у братчика не була. Тому-то й способилося щасливе подружжя надіслати світлину рідній сестричці. На звороті знимки читаємо вповні зрозумілий текст: 

«На довгую незабутню пам’ят[ь] Домінікій під час переживан[н]я [в] Дермані от брата Сірожи і братихи Сяні. 17. VІІ. 56 року»

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.