Серед усіх музичних інструментів саме орган займає перше місце за своє звукове багатство та виразність.
Недарма в музичному світі орган називають королем інструментів. Історія його дуже древня, адже перші, ще не дуже досконалі, водяні органи відомі з ІІІ ст. до н. е.
Проте справжньої еволюції та розповсюдження цей інструмент зазнав пізніше – в християнські часи. В церковному житті орган почали використовувати приблизно в VII ст. До речі, це стосується не тільки римської (католицької) Церкви – у східній, тобто візантійській, Церкві органи теж вживали в літургійній практиці аж до Х ст. включно. З часу розколу 1054 р. історія органу тісно пов’язана вже лише із західною Церквою – спочатку тільки католицькою, а потім і протестантською.
На Волині, яка була і є частиною західного світу, органи теж були поширені. Майже кожна католицька парафія (а їх станом на 1939 р. було 167) мала свій інструмент, досить багато органів містилося також у протестантських храмах нашого краю. В самому лише Львові було аж 5 (!) органних фабрик. Проте атеїстична політика радянської влади призвела до того, що органи на Волині поступово винищили.
Не став винятком і орган костелу Святого Антонія в Рівному, в приміщенні якого і знаходиться зараз Зал камерної та органної музики. Теперішній орган чеської фірми «Rieger-Kloss» – це вже новий інструмент, виготовлений і встановлений у 1989 році.
Сім’я органів на Волині поки що нечисленна, адже вони встановлені лише в кількох католицьких храмах Волині. Це кафедральний собор Святих апостолів Петра і Павла в Луцьку, костел Успіння Пресвятої Богородиці в Ковелі, костел Пресвятого Серця Ісуса в Ківерцях, згаданий вище храм у Рівному та костел Пресвятої Трійці в Любомлі.
Вони різні за своїми розмірами та можливостями. Чим більший орган, тим більше він має регістрів і навпаки. Регістр – це набір труб одного тембру, який є ніби окремим інструментом. Серед них – і флейти, і кларнети, і труби, і тромбони, і скрипки та інші, тобто цілий оркестр. Наприклад, орган у Рівному має 42 регістри, в Луцьку – 40, у Ковелі – 15, у Ківерцях – 12. І цілим цим оркестром управляє, грає «одразу на всіх інструментах», лише одна людина, органіст.
Титулярним органістом у Луцькому кафедральному соборі з 1999 р., тобто з часу встановлення органу, працює Петро Сухоцький. Маестро навчався у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка у видатного органіста сучасності Самуїла Дайча, представника Ленінградської школи (учень професора Ісая Браудо).
Петро Сухоцький за органом у Луцьку. Фото з "Монітора Волинського"
Зараз Петро Сухоцький, окрім своєї праці органіста, викладає у Волинському державному училищі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, концертує Україною та закордоном, а ще ремонтує та настроює органи. І всі волинські «королі інструментів» (і не тільки волинські) пройшли через його руки. А орган у Любомлі маестро взагалі монтував самостійно, як то кажуть, «з нуля».
Настроювання органів вимагає хорошого слуху, знань, досвіду й терпеливості. Щоб уявити наскільки це складна і довготривала справа, досить сказати, що орган у Луцьку встановлювала, інтонувала та настроювала досвідчена польська бригада з п’яти осіб упродовж чотирьох місяців. У цьому інструменті, виготовленому німецькою фірмою «Ludwig Rohlfing – Мathias Kreienbrink», всього-на-всього… 2680 труб.
Орган у костелі в Любомлі. Фото з "Монітора Волинського"
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
