Порицьк у наш час більше знаний як Павлівка Іваничівського району у Волинській області – місце, де варять пиво Павлівське. В певний час населений пункт розділився на дві частини – власне Порицьк (тепер це Павлівка) і Старий Порицьк.
Містечко Порицьк зародилося, мабуть, в XIV столітті. У 1407 році вже існувало і було подароване великим князем Литовським Вітовтом своєму слузі. Згодом Порицьк перейшов у власність роду Порицьких, аж поки в середині XVII століття Олена Порицька не вийшла заміж за луцького підсудка Андрія Загоровського. Проте наприкінці XVII століття внучка останніх вийшла заміж за Войцеха Чацького і місто перейшло у власність Чацьких, яким було аж до 1939 року.
У XVIII столітті внук Войцеха став будувати палац. Ділянка, відведена під будівництво, з одного боку була оточена річкою Луга, з другого – великим озером, а з інших – виритими каналами.
Проект невідомого архітектора передбачав зведення палацу у трьох частинах: головного корпусу і двох бічних. Не вдалося завершити ідею великого палацу через смерть фундатора. Продовжував будівництво відомий творець Кременецького ліцею Тадеуш Чацький. З якихось причин проект реалізували на дві третини – збудовано лише 2 з 3 корпусів. Завершені споруди стояли один напроти одного, тому стали сприйматися як «лівий і правий палаци».
Це були двоповерхові споруди у стилі класицизму, накриті високим ґонтовим дахом. Палаци стояли на глибоко закладених підвалах. Наприкінці робіт правий корпус дещо підправили, щоб він відрізнявся від лівого. Тадеуш Чацький вирішив його зробити репрезентаційним і помістити туди колекції. Лівий корпус призначався для житла.
У 1816 році Порицьк відвідав писмьсенник-масон Юліан Урсин Нємцевич і описав його у своїх мандрівних нотатках. А ще за 50 років тут побував мандрівний художник Наполеон Орда і зробив, принаймні, дві акварелі з виглядом Порицька. На одній із них – палац Чацьких.
Порицький палац Чацьких на малюнку Наполеона Орди
Навколо споруд розкинувся парк розміром не більш 3 гектар. Його впорядкуванням у французькому стилі займався знаний садівник Деніс Макклер (Діонісій Міклер), який дуже багато працював на Волині. Між обома палацами він заклав шикарні клумби, які підтримували у доброму стані аж до кінця. Тополі, ясени, туї, липи оточували два палаци.
На центральному вході палаци мали портики на чотирьох іонічних колонах. На бічних крилах споруди – псевдоризаліти, тобто виступи з вікнами на площині фасаду. У трикутному полі фронтону над центральним входом ліплені ініціали TBC, що означали Tadeusz, Barbara Czaccy. Над карнизом псевдоризалітів по боках палаців вивищувалися фронтони з декоративними вазами із пісковика. Вікна другого поверху були більше декоровані, ніж першого.
У лівому палаці містилася велика кухня, житлові кімнати господарів, покої для гостей, убиральні, господарські приміщення. На другому поверсі – великий салон та їдальня, обшита дубом. На підлозі – композиція з сонцем, від якого розходилося проміння. Кімнати мали мармурові каміни, всі з різним декором. На стелях висіли люстри з кришталевими елементами. Весь лівий корпус був упоряджений цінними старовинними меблями. Тут також містилася колекція родинних портретів.
Лівий палац. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej
Кімнати прикрашали скульптури. Середи найцінніших – погруддя маршалка Чотирилітнього сейму Станіслава Малаховського і кардинала Володимира Чацького. Високу вартість мав стіл Тадеуша Чацького, на якому він завжди писав стоячи. Цінували тут горжет з позолоченої міді зачинателя палацу з кінця XVIII століття Войцеха Чацького. На креденсах, розміщених в різних кімнатах палацу, зберігалися кільканадцять сервізів різних європейських фабрик.
Перший поверх правого палацу мав склепінчасті стелі. Саме тут містилася основна частина колекцій разом з бібліотекою, яка налічувала 32 тисячі томів. Тут же була велика їдальня для великих прийомів, які нерідко відбувалися у Чацьких.
Після смерті Тадеуша Чацького, значна частина колекції, разом з частиною бібліотеки була передана в Кременецький ліцей. Інша частина була продана. 15 тисяч томів перемістили до Пулав. Перед 1914 роком власники маєтку вивезли цінні речі до Курської губернії. Те, що не встигли, було пограбоване в Першій світовій. Коли Чацькі вернулися у свою резиденцію після війни, вони мало що знайшли там. Правий палац фактично був знищений, залишалися тільки стіни. Ресурсів для відбудови не було.
Змогли відновити тільки лівий палац. Життя тут налагоджувалося, докупили меблі і інші необхідні речі.
В наш час нема і рештків. Про палац нагадують тільки писемні джерела і шматочок палацового начиння, розкиданого по світу у (не)відомих колекціях.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
