Володимир Чацький народився 16 квітня 1834 року на Волині. За першою версію – в Порицьку Володимир-Волинського повіту (нині Павлівка Володимир-Волинського району), а за другою – в місті Луцьку.
Батько – Віктор Казимир Чацький (1805-1853), граф, власник Порицька та Брусилова на Волині, син Тадеуша Чацького – вченого, громадського діяча та засновника Кременецького ліцею та Барбари Дембінської. Матір Володимира Чацького – Пелагея Сапєга (1809-1892) була донькою Миколая Сапєги, військового, власника містечка Красилів, рицаря Мальтійського ордену, масона, та Ідалії Потоцької, доньки графа Станіслава Потоцького.
Батьки Володимира Чацького побралися 10 вересня 1823 року у Кременці. В подружжя народилося шестеро дітей: Владислав, Володимир, Ольга, Фелікс Марія, Тадеуш Маріан та Марія.
Освіту Чацький здобував у Кременецьому ліцеї. В 1850-х роках помер батько в Порицьку і Володимир разом з родиною переїхав до Королівства Польського (автономне утворення у складі Російської імперії). В сімнадцятирічному віці юнак через хворобу покинув Королівство і переїхав до Риму. В тридцять три роки він був висвячений в сан священика.
Маєток Чацьких в Порицьку (1917). wolyn.ovh.org
Метрика про одруження батьків Володимира Чацького від 1823 року. wolyn-metryki.pl
Альфонс Бішбуа. Вид на Кременець. XIX століття. Зображення з Вікіпедії
Далі кар’єра Чацького складається успішно і він стає особистим секретарем Папи Римського Пія ІX. Володимир Чацький перебував у постійному контакті з родиною, тому інформував Папу про ситуацію на батьківщині.
До слова, саме за часи правління цього Папи велись дискусії про утворення українського патріархату на базі Галицької митрополії УГКЦ. Пій ІX надав іконі Зарваницької Богоматері відпустового статусу та причислив до лику святих єпископа Йосафата Кунцевича. Понтифікат Пія IX — найтриваліший в історії Римо-католицької церкви.
Володимир Чацький користувався особливою довірою Пія IX і безпосередньо займався папським листуванням, цьому сприяло знання Чацького багатьох іноземних мов.
Володимир Чацький в ролі папського радника брав участь в Першому Ватиканському соборі, працюючи членом церковно-політичної комісії. Також брав участь у роботі Римської курії, був секретарем Священної Конгрегації надзвичайних церковних справ. Працюючи в ватиканському державному секретаріаті, займався політичними справами.
Володимир Чацький. Зображення з Вікіпедії
Починаючи з 1878 року Чацький брав участь в переговорах, спрямованих на закінчення культуркампфа (події в Німецькій імперії в 1871–1878 роки, коли канцлер Отто фон Бісмарк намагався зменшити вплив католицької церкви в країн). Володимир Чацький активно сприяв організації в Римі Польського Колегіуму. У 1879 році Римський папа призначив Чацького своїм апостольським нунцієм в Парижі і титулярним архієпископом Саламинським.
Після трьох років у Парижі Чацький попросив звільнити його від функцій апостольського нунція (1879-1882) і повернувся до Риму. З 1882 року він був кардиналом-священиком з титулом церкви Санта-Пуденціата. Під час перебування в Парижі успішно боровся проти зриву конкордату французьким урядом і ліквідації деяких чернечих орденів. Із 1882 року кардинал Чацький був одним з трьох найближчих радників Папи Римського Лева XIII, працював для семи римських конгрегацій, був покровителем трьох чернечих орденів, захисником інтересів Королівства Португалії.
В 1886 році відбулось знайомство Чацького із Андреєм Шептицьким, який тоді перебував у Римі.
Невтомний церковник був нагороджений «Великим хрестом Мальтійського ордена» та Іспанським Королівським Почесним Орденом Карлоса III. Має він доробок і в літературній царині: є автором кількох томів поетичних та публіцистичних творів.
Володимир Чацький у віці 54 роки помер 8 березня 1888 року в Римі, де його було і поховано на кладовищі Кампо Верано, а у 1982 році прах перенесено до його титулярної церкви Санта Пуденціана (італ. Santa Pudenziana) в Римі.
Титулярна церква Санта Пуденціана кардинала Володимира Чацького. lemuria.club
Надгробок Володимира Чацького. s3-us-west-2.amazonaws.com
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
