Сьогодні у Луцьку діє декілька доволі потужних ринків. Як говоримо про Варшавський чи Старий, то вони не працюють хіба у понеділок. Низка стихійних базарчиків у багатьох районах міста не припиняє свого функціонування ні на день.

Колись справа з локальною торгівлею у Луцьку виглядала дещо інакше.

У ХVI – ХVII століттях, окрім запроваджених королівською владою потужних ярмарків тривалістю у два тижні, у місті Луцькому постійно проводились локальні торги. Діялось теє, однак, двічі в тиждень: у понеділок і пʼятницю.

Площа Ринок. Сучасні зимовий та літній видочки. Фото Віктора Чухрая і Олександра Котиса

Незмінним місцем торгу в Луцьку була Ринкова площа. Завітавши туди буднього дня, спокійно можна було собі придбати, що важливо, «речей стравних» – харчів для споживання. Лучани купували тут спеції, цукор, віск та лій (жир тваринного походження), збіжжя, необхідний посуд, тканини та ін.

Місцеві шевці завзято торгували шкірою для пошиття взуття, готовими чоловічими, жіночими й дитячими черевиками.

 Дитячий черевичок з Луцька. Імовірно ХVII століття. Фото ВКМ

Рибалки пропонували покупцям свіжу й солену рибу. Цікаво, що у Луцьку того часу місцеві риболови були обʼєднані у цех. Існувала навіть Рибальська вулиця.

Вона розташовувалася за давньою церквою святого Михайла. Наприкінці 1720-х років на місці означеного храму постав монастирський комплекс римо-католицького ордену тринітаріїв. Нині це величне приміщення використовується як військовий госпіталь. Відтак локалізувати осідок луцьких рибалок чотириста літ тому не видається складним – у районі вулиці Сенаторки Левчанівської, 4.

За монастирем тринітаріїв колись була Рибальська вулиця. Звідти на торги приносили рибу

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.