Давнє волинське містечко Берестечко зазвичай асоціюється з «битвою під Берестечком». Бо то був один з найбільших боїв часів Хмельниччини.
Проте саме місто також давнє, отже має свою оригінальну історію, культуру, архітектуру. Знайдеться тут і дещо для нашої теми – колись тут був палац.
Історія Берестечка тягнеться ще від давньоруських часів і пов’язана з Перемилем. Берестечко як поселення виникло на окраїні Перемиля. Перша згадка про нього походить з XV століття. Спершу воно належало Боговитіним, а в процесі історії переходило у власність представників інших родів. У 1559 році Берестечко отримало Магдебурзьке право.
На острові серед вод річки Стир ще в XVI столітті власники Берестечка вибудували замок. З часом його не стало, залишалася тільки пам’ять, де він був.
У 1795 році власником Берестечка став Йозеф Вінцентій Плятер. Його дружина Катерина у 1802 році на місці, де колись був замок, ініціювала будівництво палацу. Це була двоповерхова споруда у стилі класицизму з портиком на головному фасаді і чотирма тосканськими колонами. На задньому фасаді містився двоповерховий еркер (кімната-виступ у стіні). Звідти відкривався вигляд на парк. На другому поверсі головного фасаду кутові вікна були квадратні і без декору, на відміну від прямокутних вікон, які по периметру оперізували всю споруду. Палац вкривав чотирисхилий дах, спочатку покритий ґонтом, в згодом бляхою.
Палац на малюнку Наполеона Орди
Панорама Берестечка. Палац був неподалік костелу зліва. Зображення з berestechko.in.ua
Частина приміщення призначалася для житла, інша – для світських прийомів, репрезентаційна. Парадні зали були оздоблені фресками роботи італійського маляра Кормароні.
Цікаво, що палац був збудований так, що його ріг дотикався до рогу старого будинку Яна Якуба Замойського, який у 1787 році приймав у себе короля Станіслава Августа Понятовського. З часом будинок занепав і після будівництва палацу його переобладнали під зимовий сад з великими вікнами – майже неодмінний атрибут більшості палаців Волині.
Поряд із палацом був закладений парк, який запроектував відомий садівник Діонісій Макклер. Парк розкинувся на двох берегах Стиру і був дуже мальовничим. Великий газон перед палацом був частиною парку. На іншому березі росли кедрові сосни, бархат амурський, сріблясті клени та інші види дерев та кущів.
Палац постраждав під час Першої світової війни. В післявоєнній відбудові були забілені рештки давніх фресок. Палац вистояв і Другу світову. У 1959 році тут відкрили психоневрологічний інтернат. Так ця споруд використовується і до нашого часу.
Палац після 1920 року. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej
Сучасне фото
Вигляд з еркера другого поверху. Фото з Вікіпедії
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
