Волинське містечко Смордва після утворення передвоєнних областей радянської України опинилося у Рівненській області. На мапі давньої Волині Смордва розташувалася між Дубно та Берестечком.
Перша згадка про це село відносить нас у XVI століття. Тоді частина поселення нібито належала родині Хом’яків, один із яких був суддею в Луцьку.
Мало істориків цілеспрямовано опрацьовували минуле Смордви. Відомий у міжвоєнні своїми путівниками (в тому числі «Ілюстрованим путівником по Волині» 1929 року) доктор і краєзнавець Мєчислав Орлович писав, що в XVI столітті у Смордві був ренесансовий мурований замок з баштами.
Про те, в чиїй власності перебувало містечко в XVII столітті, нічого не відомо. Однак в наступному столітті Смордва уже належала Ледуховським. Це давній волинський рід, який був представлений переважно на Волині. Їхня основна резиденція була в Лідихові неподалік Кременця.
Історик і дослідник палаців Роман Афтанази припускає такий розвиток подій: якщо в Смордві існував давній замок, то на початку ХІХ століття один із Ледуховських перебудував його у стилі класицизму. Яким він точно був невідомо, але точно знаємо, що в 1850 – максимум 1860-х роках Януш Ледуховський ґрунтовно перебудував його. А допоміг йому в цьому (зробив усю роботу за його гроші :)) польський архітектор італійського походження Генрик Марконі, автор десятків палаців, церков, вокзалів, ратуш, санаторіїв, один із найвидатніших польських архітекторів першої половини ХІХ століття.
Те, що в результаті вийшло, виявилося чимось дуже нестандартним, гарним, навіть «казковим»; вартим відвідування і гідним захоплення палацом. Невже мандрівний художник Наполеон Орда міг таке оминути? Він створив аж дві акварелі з виглядом палацу Ледуховських у Смордві з різних ракурсів.
Палац у Смордві. Наполеон Орда
Палац у Смордві. Наполеон Орда
Палац був двоповерховою в основній масі спорудою з вежами і аркадою з одного боку, технічно реалізованою у вигляді контрфорсу. Частина з центральним входом мала три поверхи, широку відкриту лоджію з балюстрадою і барокове завершення. Велика восьмигранна вежа при палаці мала 4 поверхи, завершувалася зубцями, а в пізніший час – і гострим шпилем з черепиці. Нижня частина вежі могла бути залишком давнього замку. Друга вежа – циліндрична – мала 3 поверхи. Обидві наче «вростали» у будівлю і були її невід’ємною частиною.
На іншому кінці палацу, де не було башт, містилася двоповерхова аркада з імітацією лоджії. В цій частині діяв зимовий сад. Широкі і високі арки були засклені. Весь палац був накритий високим дворівневим дахом з люкарнами (вікнами в даху).
Перед палацом стелився широкий газон, оточений по боках прогулянковими стежками та під’їзною дорогою. Дерев багато не садили навмисно, щоб не затуляти чудовий вигляд, який відкривався з вікон будівлі. Кілька старих лип і тополь оточували маєток, а також клумби з квітами. Невеликий парк розташовувався за палацом.
Палац у Смордві на початку ХХ століття. Фото з Національного цифрового архіву Польщі
Палац у Смордві на початку ХХ століття. Фото з Національного цифрового архіву Польщі
Палац у Смордві на початку ХХ століття. Фото з Національного цифрового архіву Польщі
На початку ХХ століття палац зазнав косметичної перебудови архітектором Стефаном Шиллером з метою увиразнити вигляд палацу і його основні акценти. Були проведені деякі роботи на даху, вежі отримали гострі шпилі, головний вхід – виразні корінфські пілястри (пристінні колони). Шиллер також вибудував в’їзну браму.
Планування палацу всередині було анфіладним, тобто з послідовними поєднаними кімнатами. В бічних крилах система ускладнювалася і була доповнена різними коридорами. Кімнати були оздоблені багатою ліпниною, мали дубову підлогу кількох відтінків, викладену орнаментом з квадратами. Великі зали прикрашали муровані каміни. З центрального залу був вихід до ставу, який з трьох сторін оточував комплекс. В палаці містилися цінні колекції порцеляни, живопису, срібла, книжок.
Став біля палацу. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej
В'їзна брама. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej
Вони були пограбовані наприкінці Першої світової війни. Після Другої світової палац був повністю зруйнований. Від нього залишилися тільки підземелля і численні речі, які іноді викопують на городі селяни.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
