Один із наших попередніх матеріалів знайомив вас, ласкаві читальники, із катаклізмами, що спіткали наших далеких прародичів-волинян чотириста літ тому. Задля доповнення картини, сьогодні означимо ще декілька негативних «бонусів» тих лих.

Як зауважує сучасна дослідниця Ірина Ворончук, метеорологічні явища: буревії, великі зливи та повені, ранні морози посухи й похідні від них – неврожаї, напади сарани тощо не могли не впливати на життя людей. Майже до кінця ХVIII століття світ становив величезну селянську країну, де від 80 до 90 % людей жили плодами землі, а від урожаїв залежало все матеріальне життя.

Тому різноманіття природних катаклізмів і їхніх наслідків часто лягали важким тягарем на мешканців обширних територій Великого князівства Литовського (ВКЛ) і Речі Посполитої загалом і Волині зокрема.

Неврожаї та голод

У 1434 році на території Великого князівства Литовського зафіксований великий голод. За літописними переказами,

«по селах і містах звір людей їв, брат брата рідного вбивав».

Шестилітній голод на тих самих теренах вирував у 1569 – 1576 роках. Наступні вияви нещастя на Волині простежуємо у 1571, 1601, 1617 (село Зборишів Луцького повіту), 1637 роках (українські землі).

Погані справи з урожаєм на Волині були і року 1638. Джерела свідчили:

«Хто що посіяв, то хробак з’їв, і мало що озимини було. Рік тяжкий був. Якби не ярина, гречка й просо, то люди б із голоду повмирали».

Так само не пощастило із урожаєм мешканцям села Сенів Луцького повіту в 1644 році.

Саранча і гусінь

…чотириста літ тому також хотіли їсти. Відтак частенько спустошували поля мешканців просторів ВКЛ. Таке діялося у 1541, 1542, 1579 роках. 1603 року «йшла саранча місяця серпня 16» на українські землі. Через дев’ять років комахи нищили урожаї на річпосполитівських землях.

Гречку і просо «страшлива» саранча поїла волинянам у 1615 і 1616 роках. Наступного літа зафіксований напад зграї злісних і голодних комах на село Городище Луцького повіту.

У 1618 році волинським садам шкодила гусінь, що знищила листя і цвіт розмаїтих фруктових дерев.

Про саранчу, що поїла очерет, березові гілля й зернові ниви на українських землях, писав французький інженер Гійом Левассер де Боплан.

Посуху, яка так само спричиняла неврожай, документальні джерела зафіксували у 1585 й 1616 роках. Три місяці не було дощу в 1637 році.

Падіж худоби

Зле, коли невдачі з урожаєм, супроводжувалися ще й смертю домашніх тварин. Загадкові речі, пов’язані з цим, діялися у 1598 році, Вони описані у Львівському літописі:

«По дахах на домах щось писало і падовало на землю, що і люде слихали, як о землю чим ударив, а по тому скот здихав барзо».

Не ліпше було на українських землях і в двох наступних роках (1599, 1600), бо «бидло на голову здихало». У червні 1645 року масовий падіж худоби стався у селі Симонові Луцького повіту.

***

Це лиш маленький перелік тих нещасть, що спіткали волинян багато років тому і втрапили до офіційної документації судових інстанцій чи літописних зводів.

Принагідно зауважимо, що доповнювали означений перелік бід руйнівні пожежі та смертельні хвороби-пошесті. Про них розповімо у наступних матеріалах.

Пітер Брейгель Старший. Тріумф смерті, 1562 рік

Джерело: Ворончук І. О. Населення Волині ХVІ – першій половині ХVІІ ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники. – К., 2012.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.