У процесі модернізації Луцьк змінювався і став такий, який є. Зі світом направду відбувалося щось дуже цікаве у ХІХ і ХХ століттях. Архітектура як одна зі сфер мистецтва стала хорошим виразником змін.
І це є складником цінності архітектурних споруд тих часів. Зрештою, як і будь-яких інших. Проте наголошення власне на модерних спорудах важливе для артикуляції значення «конструктивістських ідей» в широкому сенсі, що лягло в основу повоєнного постмодерного світу.
Пропонуємо читачам «Хронік Любарта» 5 різних типів луцьких під’їздів, кожен з яких архітектурно відображає різний відтинок історії міста.
Казарми цегляного стилю
Масивні тумби, імітація старовинних склепінь, вузькі проходи – це те, що можна знайти в луцьких казармах цегляного стилю. І феномен: серед цього зустрічаємо широкі різьблені двері естетики модерну. Хоча Луцьк зламу ХІХ-ХХ століть весь був забудований цегляним стилем, йому властива була своя стилістика дверей, але не та, яка притаманна зазвичай великими громадським спорудам у центрі міста.
Наприкінці ХІХ століття почали будувати казарми для військових на колишніх яровицьких полях. Фінансування забезпечив Генеральний штаб. Розплановані казарми мали розташуватися обіруч нової бригадної церкви напроти вокзалу вздовж вулиці Вокзальної. За кілька років збудували до 10 будівель. Багато декоровані орнаментом з цегли двох кольорів – червоної та жовтої – ці будівлі стали чи не найкращим прикладом архітектури цегляного стилю в місті.
Будинок Лесі Українки
Будівля на розі вулиць Кафедральної та Драгоманова, де свого часу проживала родина Косачів, має просто шикарний під’їзд. Нині ним користуються працівники державного історико-культурного заповідника. Збудований на зламі XVIII-ХІХ століть над ровом, що в давнину оточував Окольний замок.
Широкі металеві сходи з характерним візерунком, оббиті деревом стіни, автентичні перила на литих підставках – це, мабуть, краще з подібного в Луцьку. Під’їзд відображає дух міста до Першої світової війни, бо після неї настали нові тенденції в будівництві.
Будинок з Меркурієм
Будинок із символами Меркуія на вулиці Лесі Українки збудований у 1920-х роках товариством «Гранберг і Грінберг Стокгольм-Петербург». В ході історії він практично позбувся своєї первинної «столярки» - вікон та дверей», але в непоганому стані ще під’їзд.
Його конструкція кругова, проте стіни не скруглені, а мають злами. Майданчики квартир розташовані на різних рівнях, один із перепадів – до метра висотою. Зверху для освітлення простору замість даху був світловий ліхтар, зараз замінений дошками.
Тут ви знайдете білі сходи, ковані підставки з квітковими візерунками під перила, литі лючки з зображенням сажотруса, цікаву плитку двадцятих, кілька старих дверей і ручок.
Укртелеком
Зовсім інша стилістика настала в будівництві тридцятих. В місто проник функціоналізм. Будинок на вулиці Кривий Вал, де зараз Укртелеком, певно є найкращою спорудою міста громадського функціоналізму.
Центральний під’їзд реалізований з чорного каменю. На ньому – візерунок з білих квадратів. Сходові прольоти мінімально можливо тонкі і не створюють відчуття нависання над головою. Збереглися автентичні перила і конструктивістські підставки під них. Зблоковані прямокутні вікна додають стильового колориту.
Обком
Будівлю Волинського обласного комітету компартії збудували наприкінці 1950-х. Вона не має як такого під’їзду, весь інтер’єр реалізований у піднесеному урочистому і представницькому стилі сталінського ампіру.
Високі стелі, які підтримуються колонами з капітелями корінфського ордеру, мармурові масивні перила, симетрія створюють свій колорит. Конструкція, яка від прольоту до прольоту змінюється то центральним то підстінним рухом.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
