Палаци Волині: розкішне бароко Антонін

2 грудня 2016, в 10:42

Південь Волині направду славиться добрими палацами. Чого вартий один Вишнівець з його розкішшю і королівською величністю. Та мозаїка буде неповною без палацу зовсім іншого типу і архітектури – магнатської резиденції в Антонінах.

Нагадаємо, на «Хроніках Любарта» – серія публікацій про #палаци Волині. Хочемо в ній звернути увагу на «палацову спадщину» краю. Розповідаємо про те, коли і де виникали на Волині палацово-паркові ансамблі, хто і як їх будував. Палац, вважаємо, є певним символом елітарної культури краю, обійстям князівських, шляхетських родин, які через архітектуру і ландшафтне планування приносили модні й актуальні ідеї мистецтва Європи.

Перша згадка про цей населений пункт (сьогодні Антоніни розташовуються в Красилівському районі Хмельницької області) належить до XVI століття. Хоча назви «Антоніни» ми тоді не знайдемо. Бо спочатку він називався Голодиківці, Голодки. Спочатку воно належало Острозьким, тоді Заславським, потім Любомирським, а відтак Сангушкам. Нічим особливим не виділялося, було звичайним маленьким селом.

У 1760-х роках Барбара Уршуля Сангушкова, у власності якої перебувало село Голодки, віддала його у довготермінове користування регенту коронної канцелярії Ігнацію Мальчевському, який був одружений з її сестрою Антоніною. Саме на її честь перейменували село. Чоловік Антоніни збудував родинний маєток, який складався з кількох двоповерхових корпусів. Він би ніколи не став у ряд найкращих палацових комплексів Волині, якби не те, що сталося через 140 років, але про це трохи згодом.

Отож, В 1760-х роках Ігнатій Мальчевський збудував обширний двір, а також заклав великий парк. Це був тільки початок. На початку ХІХ століття двір трохи перебудували. Наприклад, з’явилася каплиця з великим куполом та кілька додаткових невеликих споруд, серед яких китайський павільйон, стайні для коней, корпус під бібліотеку. Ми знаємо, як маєток виглядав завдяки роботам художників. Перше зображення походить з 1829 року. Його автором є Йозеф Ріхтер. Польський історик Роман Афтанази вважає малюнок дещо неточним.

Палац в Антонінах на малюнку Ріхтера. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Правдоподібнішими є зображення знаного художника Наполеона Орди. Він зробив 2 акварелі з різних ракурсів, а також окремо відобразив китайський павільйон.

Літографія видавництва Максиміліяна Фаянса, зроблена за малюнком Орди

Китайський павільйон

Через ті всі перебудови палац не мав чіткої логічної структури. Корпуси з’єднувалися коридорами. Головний вхід у палац був оформлений у класицистичному стилі. Чотири колони підтримували великий портик. Ця частинка споруди з’явилася внаслідок перебудови після 1803 року. Вона була прилаштована до коридору, який з’єднував основний корпус із бібліотекою.

Тим, що насправді прославило антонінський маєток Сангушків, був парк, в якому росло дуже багато рідкісних екзотичних рослин. У 1822 році в Петербурзі вийшла друком окрема поетична збірка, присвячена цьому парку. У середині століття тут налічували 3500 видів квітів і кущів! Садівник роду Сангушків Вінцентій Зєньковський видав каталог з цими видами.

У другій половині ХІХ століття Антоніни перейшли у власність Потоцьких. Вони трактували цю резиденцію як літню і особливо дбали за розвиток і підтримку парку. Та під кінець ХІХ століття Юзеф Миколай Потоцький, який невдовзі стане членом Державної думи Російської імперії від Волинської губернії, ініціював перебудову давнього палацу в необароковому стилі. Це суттєво змінило образ усього маєтку. У 1897 році зупинилися на проекті тоді відомого і шанованого французького архітектора Франсуа Арво, який оселився у Варшаві і працював на замовлення різних магнатів.

Проект Арво полягав в архітектурному врівноваженні комплексу споруд. Почалися активні роботи. Прибудову здійснили у правій частині комплексу. Для симетрії підвищили також лівий корпус, перебудували дах усього маєтку та зробили ще цілий ряд заходів. Реставрували також бібліотечний корпус, стіни всередині оббили шовком. Завезли сюди нові меблі з Англії. Перед палацом проходила громадська дорога, яку довелося перенести, оскільки передпалацовий майдан розширювали. Поруч стояли стайні з помпою, які качали воду для коней.

Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

У 1900 році за проектом архітектора Арво маєток оточили новим парканом з чавунними вставками між мурованих стовпчиків з новою в’їзною брамою висотою 10 метрів. Паркан оздобили ліпниною з маскаронами, вазами, гербовими щитами Сангушків, Потоцьких і близьких до них родів та іншими декоративними елементами.

Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Відбувалися масштабні перебудови парку. Його помережили каналами для підсушення території. Розбили доріжки для прогулянкових карет, наново впорядкували. Автором планування був садівник Кайзер, ім’я якого невідоме. У 1900 році парк, повен лип, кленів та інших видів дерев, мав площу 40 акрів. Його прикрашали численні різнобарвні клумби. В різних напрямках розходилися стежки. По каналах плавали лебеді. У парку розташувалися споруди звіринця. Тут навмисно створювали умови для розмноження видів, щоб потім випустити їх і використати для мисливства. Екзотичними тут були верблюд, який вільно гуляв по полянах парку, страуси, подаровані Паризьким акліматизаційним товариством.

Антонінські верблюди. Фото 1904 року. Зображення з Національної бібліотеки Польщі

Теплиця. Зображення з Національної бібліотеки Польщі

Після цих робіт антонінський палац став направду величезною представницькою резиденцією Потоцьких. Він і так був чимось надзвичайним. Вражав усіх відвідувачів, надихав письменників, розважав навіть балувані уми. Але і цього виявилося замало. Потоцькі є Потоцькі :). Те, що додало особливої родзинки усьому маєтку, сталося у 1905-1908 роках. Весь комплекс черговий раз перебудували і надали ознак необароко. Автором ідеї став віденський архітектор Фердинанд Фелнер.

Повній заміні підлягала головна вхідна частина комплексу. На її місці збудували дуже привабливих форм і обрисів двоповерховий корпус, який нагадував дух віденської забудови (ідеться про забудову цього міста в ХІХ столітті – те, що дало «обличчя» сучасному «старому Відню»). Над вхідними арками вивищувався балкон, вихід на який відбувався з другого поверху. Корпус накрили мансардним дахом, прикрасили бароковим декором. Знову перебудували дах усіх споруд, щоб комплекс виглядав гармонійно.

Новий корпус палацу. Зображення з Національної бібліотеки Польщі

Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Верблюди біля палацу

Такими були стайні. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

В'їзд, стайні і парк. Зображення з Національної бібліотеки Польщі

Гардероб у стайнях

Відповідної зміни зазнав декор інтер’єру. Його прикрашали пишно оздоблені каміни, дерев’яні різьблені сходи, ліпний декор стель і стін. Про щедру колекцію порцеляни, позолоченого і кришатлевого посуду, мармурових виробів і говорити не доводиться. На стінах висіли портрети представників роду Потоцьких, а також великі картини відомих європейських малярів. Була окрема колекція опудал звірів, впольованих в Африці. Головний зал палацу наповнили меблями у стилі рококо. Стіни різних кімнат були оббиті дорогими позолоченими тканинами, шовком тощо.

Бібліотека розміщувалася у двох залах і налічувала 20 тисяч томів. Особлива частина книгозбірні – 1500 витончених цінних видань, що були однією з кращих подібних колекцій в усій імперії. Окремо виділялася збірка старих рідкісних англійських, французьких, італійських та польських гравюр. Пишалися власники колекцією перських диванів, турецьких гобеленів. Окремо оберігали збірку меблів і речей з корецького і заславського замків. Внутрішнє оздоблення палацу Потоцьких в Антонінах мало високу мистецьку вартість й історичну цінність. Останній власник маєтку в Антонінах мав автопарк на 9 авто.

Зображення інтер'єрів з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Перша світова війна стала трагедією для багатьох палаців Волині. Антонінський маєток горів. Потоцькі цього не застали, бо виїхали роком раніше, забравши частину колекцій. У 1919 році палац підпалили більшовики. Маєток горів кілька днів, повністю згоріла остання прибудова. Палац втратив свою колишню велич, але не був утрачений повністю.

Збереглися деякі корпуси, паркан, брама, гараж, возівня, флігелі, кінний манеж.