Джерело: ТСН

Швидко закопуються, добре воюють, ще й книжки встигають читати: хтось прямо в шанцях з автоматом у руках, у вільну хвилинку вчить англійську, а хтось опановує мистецтво війни.

Молоді хлопці, які щодня зазирають смерті в очі на Приазов'ї, зізнаються, що замість цього готові рухатися вперед, аби звільняти свою землю, однак наказу на це немає.

Військовослужбовець із позивним "Тернопіль" у вільну хвилину в окопі штудіює трактат Сунь Цзи "Мистецтво війни". "Останню книжку прочитав "Шлях самурая". Буває, що читаю по тактиці. Багато хто читає книжки, щоб башка не поїхала", - зізнається хлопець. Його бригада відзначилася сміливістю в боях за Савур-могилу та Дебальцеве, а тепер вимушена боронити простори Приазов'я. "До війни звикаєш. Там десь клепають далеко, а тут уже близько – звикаєш до всього. Ну, стріляють – ну, і що", - зізнається боєць.

Бійці кажуть, що на досвіді переконалися, проти кого мають справу – самоучки з шахт так стріляти не вміють. "Перший постріл – перше влучання в ціль. Ми сюди приїхали, тиждень пробули, безпілотник над нами прокружляв – САУшка з першого пострілу пристрілялась", - каже боєць із позивним "Маленький" про участь росіян у війні на Донбасі.

До позицій ворога з його окопу відстань півтора кілометри. Однак у наступ окупанти не йдуть, тому гатять з важкої артилерії або закидають диверсантів поближче до позицій ЗСУ. "Пора закінчувати з цією бідою. Це не вихід – ми можемо тут і пару років простояти, а воно так і буде. Не доведи Господи, будуть знову гинути наші хлопці. Не знаю, що з ними робити", - каже боєць Іван, який колись їздив на заробітки до Росії, а тепер з автоматом вже три роки воює проти її війська.

Він каже, що на передовій усе ділиться на своїх і чужих, а в тилу навіть не всі розуміють, чому такі, як він, пішли ризикувати життям за Україну. "Декому все рівно, дехто переживає, Є люди, був такий випадок – я їхав у поїзді, жіночка розплакалася, вона дякувала. А є люди, які рахують гроші, які ти тут отримуєш. Так їдь сюди і будеш тут отримувати! Ні, сидять вдома", - каже Іван.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.