Волиняни здійснили подвиг під час голодомору в Україні 1946-1947 років
Будучи за межею бідності, волиняни допомагали мешканцям інших регіонів України під час голодомору в Україні 1946-1947 років. Коли на захід приїжджали стомлені та голодні мешканці інших регіонів, то знаходили тут порятунок, адже волиняни ділилися останнім, аби допомогти вижити своїм землякам. Така самопожертва, вважають на Всеукраїнській науковій конференції в Луцьку, - моральний подвиг.
Захід відбувся у краєзнавчому музеї й приурочений до 70-річчя трагедії українського народу – голодомору 1946-1947 років.
У своєму виступі головний науковий співробітник Інституту історії України АНУ, голова ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні Василь Марочко наголосив, що сьогодні історію використовують як зброю у гібридній війні.
«У Росії мої книги визнали екстриміськими, вочевидь за те, що я відкрито називаю голодомор тих років геноцидом. У наш час історія – це знаряддя у інформаційній війні, тому потрібно апелювати фактами, проти яких не посперечаєшся. Мене часто питають, коли вже я перестану про голодомор говорити, а я не перестану, бо сьогодні є ті, хто говорить про це не як про винищення нації, а як про продовольчі труднощі. Хоча я досліджував цей факт, і може з впевненістю сказати, що підстав для такого катастрофічного неврожаю не було. Більше того, були чималі запаси хлібу. Тож цього голомору не було б, якби не чиєсь бажання знищувати людей», - наголосив науковець зі столиці.
ЧИТАТИ ЩЕ: СБУ РОЗКРИЛА НИЗКУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРО ГОЛОДОМОР. ДОКУМЕНТИ
У часи страшного голодомору волиняни не залишились остронь, наголошує Почесний громадянин Волині, письменник Андрій Бондарчук. З його слів, навіть перебуваючи за межею бідності західняки ділилися останнім, що є моральним подвигом.
«Під час голодомору загинуло від 900 тисяч до 1,5 мільйона людей. Мабуть, не було на Волині обійстя, куди б знесилені люди зі східних областей не зверталися за допомогою. Бувало таке, що голодні східняки кидалися на свинячу їжу, а потім помирали від переїдання. Хоча наші краяни були бідні, проте ділилися останнім шматком хліба, насінням. Своєю чергою, кожен голодуючий віз отриману допомогу іншим, тому, загалом, можна говорити, що волиняни допомогли врятувати близько 6 мільйонам мешканців сходу та центру. Але дивно те, що про «Бабин Яр», де загинуло сто тисяч людей, говорять більше, ніж про голодомор 46-47 років», - розповідає Бондарчук.
Його підтримала й завідувач відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького Надія Шейміна, яка закликала глибше досліджувати цю тему.
«Голод, який охопив мешканців сходу України, – це тисячі смертей, дистрофія, канібалізм, сирітство. Голодомор був. Було й таке, що керівники господарств, аби допомогти дітям-сиротам продали 100 кілограмів зерна, щоб придбати їм одяг. За це їх ув’язнили на 10 років. Людям забороняли надавати допомогу голодуючим. Тож цю тему потрібно вивчати, аби якнайбільше людей знали правду», - наголошує науковець.
Опісля прес-конференції, на якій були присутні науковці, краєзнавці, історики та очевидці, представили виставку фотографій, яка нагадує про ті скорботні дні.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
