Палаци Волині: романтична перлина Новомалина

25 листопада 2016, в 10:29

Село Новомалин розташоване у південній частині історичної Волині. Сьогодні це Острозький район Рівненської області. Кожного, хто туди прибуде, воно вразить цікавими руїнами, які височіють над річкою Збитенкою і ховають у де-не-де збережених мурах довгу історію роду Малинських і скульптора Томаша Оскара Сосновського.

У 1392 році польський король Владислав ІІ Ягайло подарував місцевість Свидригайлу. На ній він побудував замок і назвав це місце Глухи. А потім, у 1430 році, замок разом із землями він подарував Олиферу Єло-Малинському.

Далі якась неузгодженість з назвами. Як пише український геральдист Андрій Гречило, королівським привілеєм 1590 року дозволено Вацлаву Єловичу-Малинському осадити в його маєтку Глухах місто під назвою Новий Малин, проводити ярмарки і встановити магдебурзьке право. Натомість польський дослідник палаців і замків Роман Афтанази зазначає, що в другій половині XVIII століття староста Ян Канти Малинський змінив назву Глух на Новомалин.

У першій половині XVII століття Малинські суттєво перебудували замок.

Таким він дійшов до початку ХІХ віку. Староста мав сина і двох дочок. Оскільки син був божевільний, в 1802 році Новомалин і околиці отримала одна з дочок, Кастильда, дружина маршалка місцевої шляхти Станіслава Сосновського. Друга сестра Малин так легко не віддавала. Між Сосновськими і Четвертинськими почалися сварки і судові тяганини.

Станіслав Сосновський в частині колишнього замку – у стайні – зробив суттєву реконструкцію, пристосував під житло дві старі башти, мури третьої башти переробив на каплицю і надав їй «мавританських», «готичних» (є різні описи) рис, поруч заклав парк. В одній з башт була спальня, в другій – маленький кабінет. Неподалік парку займався розведенням коней, мав жеребців арабської, польської та англійської породи.

Палац у Новомалині на акварелі Наполеона Орди, 1860-1870-ті роки

У цій родині в середині грудня 1812 народився Томаш Оскар Сосновський. Серед тих давніх стін і розкошів виростав Томаш Оскар разом із двома братами та сестрою. Пізніше Томаш Оскар поїде у Варшаву, Берлін, а відтак буде працювати у Римі і стане дуже відомим скульптором, посяде вагоме місце у ряду світових скульпторів доби класицизму.

Новомалинський маєток, перебудований із давнього замку, вважався однією з найгарніших магнатських резиденцій на Волині. З трьох сторін його оточували води ставка, а з четвертої був кам’яний міст, збудований замість старого підйомного. На початку ХІХ століття він складався з різних частин: барокового палацу, перебудованих у неоготичному стилі галерей і веж. Особливо виділялася романтична каплиця – особлива родзинка новомалинського «гнізда».

Зображення з часопису Kłosy: czasopismo ilustrowane, tygodniowe, poświęcone literaturze, nauce i sztuce, 1887

Реконструкція вигляду після переудов ХІХ століття. Каплиця - у нижній частині зображення. Показано, що вона збудована на фундаменті давньої замкової вежі

У каплиці було два вівтарі, один із яких у бароковому стилі. Другий вівтар був розташований у галереї, яка оточувала каплицю і опиралася на чотири потужні колони. Вівтар являв собою мармурову колонаду, увінчану вгорі короною. Автором цього твору був Томаш Оскар Сосновський.

До маєтку вела неоготична, багато декорована мурована брама, що стояла на фундаментах однієї з замкових веж. Сам комплекс перебудованого замку складався з кількох корпусів та веж. Відразу за мостом ліворуч стояв бароковий корпус, який зберігав свій первісний вигляд з XVII століття. Цей корпус мав 2 виступи і бік двору маєтку, великий фронтон на задньому фасаді (його добре показав Наполеон Орда), усі фасади оперізували пілястри.

Вхід до палацу. 3D-реконструкція Миколи Лінника

Інтер’єр палацу містив різноманітні живописні полотна, мармурові скульптури, ліпнину, вишуканий посуд. Після вході в приміщення відвідувач потрапляв до великої зали, по обидва боки якої знаходилося по 10 кімнат. Печі, які опалювали приміщення, були покриті кахелем, помальованим голубою глазуррю з ідилічними сюжетами. Другий поверх мав суворий вигляд і містив багато мисливських трофеїв.

На першому поверсі розташовувалася велика з розписаними олійними фарбами стінами бальна зала розміром 14х16 метрів, звана також портретною. Тут висіли портрети представників кількох шляхетських родів. У правому крилі були дві квадратні зали – Зелена і Гобеленова. Їхні стелі були покриті фресками XVII століття. Зелена зала була покрита квітковим орнаментом і містила великий камін із чорного мармуру. А в Гобеленовій, яку ще звали Блакитною, був гобелен розміром 3х4 метри з зображенням птахів у польоті. По кутах висіли медальйони з зображенням різних пір року. Весь палац містив меблі античного стилю.

Уся ця екзальтована красу була непорушною до Першої світової війни. На жаль, це нерідкісна ситуація. Багато палаців Волині були пограбовані і понищені в часи цієї війни. Інші не пережили війни наступної.

Палац до Першої світової. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Комплекс дуже сильно постраждав в Першу світову. Навіть віконні рами і двері було винесено. Намагаючись врятувати хоча б найцінніші речі, власники палацу вивезли з Новомалина 15 возів добра – архів, бібліотеку, художню збірку, понад 20 скульптур Томаша Сосновського, порцеляну тощо.

Вигляд парацу на поштівці 1928 року. Зображення з Національної бібліотеки Польщі

У роки Другої світової палац знову постраждав. В палаці у війну був схрон німецького загону, який атакували партизани. Під час осіннього штурму 1943 року, який тривав весь день, палац загорівся. Частина нацистів змогла втекти, а от замок повністю згорів. В 1943 році від удару блискавки згорів дах каплиці.

Сьогодні новомалинський палац перебуває у стані невідновних руїн, як і більшість волинських палаців, які репрезентують втрачену елітарну культуру краю. Збереглося геть небагато від колишньої величі і краси. Найкраще вціліла каплиця, основні обриси якої сьогодні насправді надихають.