25 листопада 1946 року в місті Луцьку народилась Лілія Огієнко, майбутня відома кінорежисер та акторка. Прізвище Огієнко належить її вітчиму. Про матір відомо, що вона була кандидатом педагогічних наук та лектором товариства «Знання», а вітчим інженером. Разом з ними Лілія проживала в Києві. З дитинства матір Лілії щотижня водила доньку в оперу на концерти класичної музики. У віці п'ятнадцять років під впливом матері Лілія вирішила, що пов’яже свою майбутню долю з кіно.

В 1971 році вона отримала вищу освіту на сценарно-кінознавчому факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії в Москві. Під час студентства, в 1969 році, відбувся дебют Лілії як актриси у фільмі «Дворянське гніздо» режисера Андрія Михалкова-Кончаловського.

В 1975 році вступила до аспірантури Інституту історії мистецтв Академії наук СРСР. Навчання поєднувала з викладацькою діяльністю. Темою кандидатської дисертації було «Ритм та кіно». Але Лілія її так і не захистила, бо дисертація була присвячена «буржуазному» американському кіно 1930-х.

Протягом 1975-1982 років викладала кіномонтаж в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого та була редактором кіностудії «Укркінохроніка».

Лілія Огієнко-Олів'є, фото з Вікіпедії

Першим офіційним чоловіком Лілії став Рустам Хамдамов, російський кінорежисер, сценарист та художник татарсько-узбецького походження. З ним актриса познайомилась в студентські роки. В молодої сім’ї народився син Данило, але це не врятувало шлюб, який згодом розпався.

У 1982 році переїхала до Франції, де одружилась вдруге із французом Тєррі Олів’є та змінила прізвище на Огієнко-Олів’є. В подружжя двоє синів Данило та Клим. В своїх нечисленних інтерв’ю Лілія відзначає, що переїхати до Франції її змусила соціальна безнадія.

У французькій столиці продовжила свою кар’єру кінорежисера, стала членом Французького союзу авторів мас-медіа. Крім того, стала членом Спілки кінематографістів України.

Хоча Лілія знімалась у художніх фільмах, але долю свою пов’язала із документальним кіно. Найбільше на це вплинули її духовні вчителі Ролан Сергієнко та Отар Іоселіані. Першим її документальним фільмом було «Маланчине весілля», який згодом отримав міжнародну відзнаку в Лейпцигу.

Лілія Огієнко-Олів'є, фото з kino-teatr.ru

Лілія знімалась в фільмах «Срібний обрій», «Дійові особи та виконавці», «Полювання на метеликів». Режисери порівнювали її красу з легендарною Гретою Гарбо.

Лілія Огієнко-Олів’є виступила як режисер-постановник таких документальних фільмів як «Літні ночі» (1988), «Схованка» (який отримав Срібний приз фестивалю історичного фільму 1989 році у Франції), «Позашлюбні діти Антона Веберна» (який отримав Головний приз фестивалю в Луврі, Спеціальний приз міжнародного кінофестивалю в Берліні, приз «За свободу творчої думки» на Міжнародному кінофестивалі в Монреалі, 1993).

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.