Джерело: Прес-центр ПАТ «Волиньобленерго»

Перший струм у Горохові подавала електростанція, збудована ще за польських часів. Її велике приміщення, яке розташовувалося на вулиці Зеленій, досі вражає міцністю фундаменту і товщиною стін.

До Другої світової війни Берестечко електроенергією забезпечувала гідроелектростанція на річці Стир. Таких потужностей вистачало тільки для потреб населення міст та невеликих приватних підприємств.

Ситуація кардинально змінилася наприкінці 1950-х років, коли у Горохівський район «прийшло» світло з сусідньої Львівської області. Перша повітряна лінія напругою 35 кВ тягнулася з Корчина до Горохова. Тоді ж збудували Горохівську підстанцію напругою 35/10 кВ.  Першими отримали струм села Холонів, Звиняче, Марковичі, Лемешів, Пірванче. Упродовж 1958–1962 років виконали надзвичайно масштабну роботу з будівництва ліній електропередач: спорудили 90 км повітряних ліній напругою 35 кВ та 328 км ліній напругою 10 кВ.

Із розбудовою державної енергосистеми потреба в електростанціях відпала. Одразу після війни демонтували гідроелектростанцію в Берестечку, законсервували горохівську електровню (так її називали на польський лад). У приміщенні тривалий час базувалася адміністрація створеного у 1962 році Горохівського району електричних мереж. Тільки 1985-го енергетики отримали нову будівлю на вулиці 750-річчя Горохова.

Горохівський район електричних мереж утворили на базі дільниці, яка адміністративно підпорядковувалася Володимир-Волинському РЕМу, утвореному двома роками раніше. Першим майстром дільниці був Ярослав Мельничук, який в енергетиці працював від початку електрифікації району. Першопрохідцям-енергетикам Горохівщини працювалося дуже тяжко. Крім Горохівського (а він об’єднував також тодішні Берестечківський та Сенкевичівський райони), вони обслуговували і теперішні території Луцького, Рожищенського та Локачинського районів. Для роботи на такій масштабній території в розпорядженні працівників електромереж були лише кран,  автомобіль ГАЗ-51 та трактор.

У 1962 році дільницю реорганізували у Горохівський район електричних мереж. Першим директором працював Дмитро Гнатюк. На час його керівництва випав період інтенсивної електрифікації району. Потому директорами РЕМу були Іван Сенега, Валерій Доброжицький, Сергій Левандовський. Багато років віддав роботі в енергетиці наступний директор —  Володимир Харков. З 1963 року він майже за півстоліття пройшов усі службові щаблі — від електромонтера до майстра, диспетчера і директора.  За його керівництва було створено сучасну виробничо-господарську базу підприємства. Зараз директором філії – його син Олексій Харков.

Головними інженерами РЕМу працювали Володимир Грель, В’ячеслав Колесник, Василь Лакомський, Василь Цяк.

Горохівський район електричних мереж був надзвичайно важливим осередком електрифікації не тільки району, а й усієї південної частини Волині. На базі РЕМу у 1960-х роках працювала єдина в області майстерня з виготовлення залізобетону. Її потужності дозволяли за рік виготовити майже 200 кубометрів бетону. Щоправда, такі результати давалися надзвичайно важкою працею – практично всі роботи, крім дроблення щебеню, виконували вручну.

Завдяки професіоналізму енергетиків у 1960–1970 роках збудували ключові повітряні лінії для живлення району: Чаруків — Берестечко та Луцьк — Чаруків (напругою 35 кВ, 1962 рік). Тоді ж ввели в дію підстанції у Чарукові та Берестечку,  1969 року — у Сенкевичівці, 1976-го — ще одну підстанцію у Берестечку 110/35/10 кВ, 1979 року — у Мирному.

Зараз роботу енергосистеми забезпечують дві підстанції 110/35/10 кВ у Горохові та Берестечку (Горохівська реконструйована 1982 року з 35/10 кВ на 110/35/10 кВ), а також підстанції 35/10 кВ у Сенкевичівці, Мар’янівці, Берестечку, Лобачівці, Печихвостах, Звинячому, Мирному та Горохові.

Багато років життя віддали цій непростій професії Валентина Сенега, Микола Пушкарський, Марія Долич, Семен Самойло, Віталій Барнащук, Олексій Тандрик, Олексій Киричук, Михайло Смаль, Михайло Іванюк, Анатолій Кондратюк, Борис Стасевич, В’ячеслав Колесник, Володимир Марчук. Продовжує їхню справу тепер молоде покоління енергетиків. Обслуговувати їм доводиться чимале енергогосподарство району: 752 км повітряних ліній напругою 10 кВ, 1 180 км — напругою 0,4 кВ, 485 трансформаторних підстанцій. Це дає змогу забезпечувати електроенергією 17 909 фізичних споживачів та 658 юридичних.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.