Нарцис Олізар був відомим політичним діячем, мемуаристом, публіцистом та художник-пейзажистом.

Він народився 1794 року в селі Загорів Волинської губернії, (нині це село Загорівка Маневицького району Волинської області України) в родині графа Пилипа Олізара – маршала Люблінського трибуналу та його дружини Людвіки. 

Крім Нарциса, в сім’ї було ще два сина. Олізари – це стародавній руський шляхетський рід, що походив від Олізара (Елізарія) Волчковича, старости чорнобильського (1533–1545). Внесений до VI частини родовідної книги Київської губернії.

Дитийство Олізара та його братів пройшло без матері, яка рано померла. Вихованням братів займались гувернантки, а з 1808 року  родич – директор Кременецького ліцею Фадей Чацький. Саме там здобув освіту, а продовжив навчання в Віленському університеті.

Біографія Нарциса пов’язана з містом Луцьком, де знаходився родовий маєток Олізарів із XV століття. Відомо, що в 1826 році Нарцис перебував у Луцьку, де приєднався до польського патріотичного товариства «Косинерів».

Зображення з проекту "Мій віртуальний музей"

Протягом життя Нарцис Олізар займав посаду сенатор-каштелян Царства Польського, був послом на сеймі в 1831 році та активним учасником національно-визвольного повстання 1830-1831 років. Тоді ж був заарештований, перебував у тюрмі у Варшаві, а потім його перевели до Житомира, звідки йому вдалось втекти у 1832 році. Втеча графа тоді спричинила справжній резонанс.

Ось як це відбулося. В 1830-х роках житомирські в’язниці були переповнені в’язнями. Для нових в’язнів навіть пожертвували  одну з частин кляштору, збудованого єзуїтами. За умовами ув’язнення, було дозволено, щоб слуги приносили їжу. Перед Всеношною службою до Олізара прийшов його слуга та приніс вечерю. За якийсь час слуга пішов. На ранок полковник побачив, що хтось лежить на килимку обличчям до стіни. Коли того примусили показати своє обличчя, то виявилось, що це був слуга Олізара, а сам Н. Олізар утік.

Оголосили тривогу по всьому регіоні. Втікача вдалось схопити аж у Кременецькому повіті. Далі доля графа була такою. Його відправили під конвоєм підофіцера та двох піхотинців знову до Житомира. Але на цьому історія з втечею не закінчилась. Біля Кременця конвой зустрів коляску, запряжену шістьма кіньми, за ними стояла бричка з панною, яка за декілька дукатів вмовила охоронців підвезти і їх, і ув’язненого. Не проїхали і 20 кроків, як із пістолету було вбито підофіцера, а люди з брички закололи піхотинців. Тоді Нарцис втік остаточно. Розповіді про Нарциса Олізара передавали з уст в уста і через кілька років.

Кременецький ліцей, fotopolska.eu

1832 року таємно емігрував спочатку до Німеччини, а потім до Франції, де разом з Адамом Міцкевичем видавав «Трибуну народів».

Надзвичайно цінною є публіцистична спадщина Н. Олізара.  Зокрема, варто виділити такі книги як «Бесіди про сусідство», «Мемуари», «Мемуари каштеляна Нарциса Олізара», «Спогади сучасника», «Із псалмів Псалми».

З Підляської цифрової бібліотеки

Помер Нарцис Олізар 9 серпня 1862 року в селі Сади біля міста Познань в Польщі. Похований в селі Люсів у Познанському повіті.

Епітафія

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.