Після Другої світової війни в Радянському союзі стали будувати пам’ятники жертвам війни, які водночас мали і прославляти героїзм радянських воїнів у боротьбі з ворогом. Військові меморіали будували по всьому Союзу. Перші постали у найбільших містах.

У Луцьку за такий взялися аж у сімдесятих. Цікаву скандальну історію розповів колишній голова «виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих» Юрій Сулівін.

***

Я частково керував роботами із будівництва Меморіалу. Спочатку там було польське кладовище. Там до цього часу збереглася давня капличка. Її ніхто не зачіпав. Перед роботами із влаштування Меморіалу переносили могили на кладовище на Рівненській. Але не багато. Зовсім мало. Там копали і ніхто особливо не звертав на те увагу.

Під час робіт кожного дня у нас була ранкова нарада. Десь о 8:00-8:30 збиралися будівельники, інженери, керівники і обговорювали плани роботи на день, або більш стратегічні плани. Цікаве було будівництво.

Але були проблеми з Києвом. У нас обеліск проектувався висотою 43 метри. А в Києві схожий обеліск, який на той час уже був збудований, був нижчий. Дзвонили, обурювалися, казали – так не можна… Як же ж – в якомусь Луцьку буде вищий обеліск, ніж у Києві? Але якось тоді все «зам’ялося», заглохло і ми таки побудували.

Відкривав потім Меморіал я в жовтні 1977 року.

Меморіал на фото з альбому "Луцьк" 1985 року

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.