Директор народної аматорської кіностудії «Волинь» Борис Ревенко був авторитетним метром фото- і кіномистецтва. Він зняв сотні фотографій, десятки фільмів, мав дуже багато нагород, перемог у різних конкурсах. В інтерв'ю у 2012 році він розповів про один дуже цікавий цензурний момент, який стався з фільмом, що мав піти на конкурс у Москву.

***

Як правило, не було жодної цензури. Ми просто знімали те, що у нас замовляли. Але були різні нюанси. От наприклад, міський комітет партії замовив фільм. Він мав складатися із позитивного матеріалу, але в кінці треба було сказати і про якісь негативні сторони, про недоробки чи брак на заводах, невиконання плану і тому подібне. Такі кадри було дуже важко знімати. Люди не хотіли спілкуватися, втікали. В таких випадках я брав на зйомки інструктора комітету партії.

Одного разу трапився цікавий випадок. На замовлення КДБ я зробив антибандерівський фільм «Розкопана криниця». У Горохівському районі ми знімали кадри про знущання, про те, як кидали людей у криниці, як діставали звідти потім кістки. Ми цей фільм послали на Всеукраїнський фестиваль аматорських фільмів, на якому він виграв гран-прі серед сотні інших фільмів. Після цього треба було від республіки посилати 15 фільмів на конкурс у Москву. Але всі фільми спершу переглянув Леонід Кравчук, тоді – завідувач ідеологічного відділу та секретар ЦК КПУ. Той, який потім став Президентом України.

Це було наприкінці вісімдесятих. Коли він переглянув фільм «Розкопана криниця», то сказав, що не пропустить його на Москву. «Ми самі в себе розберемося зі своєю історією, самі винесемо сміття з хати. Нема чого, аби москалі дивилися», - так приблизно він тоді сказав. І не пропустив антибандерівський фільм на конкурс у Москву.

Автопортрет Бориса Ревенка у 1960-х

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.