Сергій Рудковський – представник міжвоєнної інтелігенції Луцька з середовища караїмської громади. Письменник і видавець, громадський діяч. Заснував луцький караїмський часопис «Сабах» («Ранок»), написав кілька десятків творів, учасник руху за відродження караїмської мови. У 1922-1925 роках був головою Луцької віросповідної караїмської громади.

Наразі – його вірш, який описує Луцьк, на думку перекладача Володимира Шабаровського.

***

В чеканні

Сонце вже низько, вже сонце сідає,
Лагідний вечір на землю спадає.
Сонце сідає, вже за небосхилом,
Жду я на тебе, на подругу милу.
Жду я на тебе, жду там, де ти знаєш.
Там в самотині ти часто блукаєш,
Там розливається трель солов'їна,
В небо здіймаються замкові стіни.
Там річки води пливуть так спокійно,
Там все і рідне, і миле, й надійне.
Там, де повітря, немов п'янкий трунок,
Там, де я дав тобі перстень в дарунок.
Там, у тім краї, все там, в тій місцині,
Там, як раніше, чекаю я нині.
Виглянь, кохана, - скотилося сонце,
Лагідний вечір уже за віконцем.
Вечір цей тихо нам казку шепоче:
Річкою юні літа відхлюпочуть,
В жилах гаряча вже кров йти не буде,
Гості лиш всі на землі нашій люди.
Жду я на тебе. То ж вийди, кохана!
Цвіт юних літ дуже швидко зів'яне.
Річкою юні літа відхлюпочуть
Старість безсила нам щастя підточить.
Сонце низенько, його не спинити,
Слово Господнє нас учить любити.
Дай дружню руку, ходімо, кохання!
Хай же нам світить зоря до світання!

Луцький караїмський поет міжвоєнного часу Сергій Рудковський. Зображення з караїмського культурного часопису Awazymyz

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.