Вулиця Богдана Хмельницького — одна з основних центральних вулиць Луцька, яка має довгу історію.
Теперішня вулиця Богдана Хмельницького складається із кількох колишніх вулиць, які розвивалися у різні часи та по-своєму. Саме тому в різних ділянках вулиця має різну густину та давність забудови. Основну частину вулиці складає напрям, який почав формуватися ще за князівських часів на Заглушецькому передмісті. Тут була щільна житлова забудова. Перша відома назва вулиці — Староволодимирська. Вона була одним із основних напрямів на північ. Староволодимирська вела від торгового майдану біля Глушецького мосту до воріт край укріпленої ділянки луцьких північних околиць — Помостичів.
Хоча забудова території за північними укріпленнями міста почалася ще в XVI ст., але офіційно місто розширилося на північ лише на початку XIX ст. У 1803 р. почалася ліквідація укріплень. Розташовуючись досить близько до центральної вулиці тодішнього Луцька Шосової, Староволодимирська перейняла ті самі тенденції розвитку. У XIX ст. тут зводилися багато комерційних, офісних, житлових будинків цегляного та інших стилів. Фасади будинків приваблював розмаїтою пластикою цегляного стилю, різні декорові елементи споруд ніколи не повторювалися, що надавало кожному будинку оригінальності. Ковані дашки, перила балконів, відкоси вікон, тому подібне створювали враження єдиного ансамблю вулиці.
У 1913 р. вулицю перейменували на Романівську, а в 1920 р. — Генрика Сенкевича. Вулиця Сенкевича була доволі людною. Тут розташовувалося поштове відділення, одне з приміщень Луцької української гімназії. У 1924 р. тут був збудований Луцький міський театр імені Юліуша Словацького. Назву Богдана Хмельницького дали у 1950-ті роки.
Наприкінці 1990-х років відбулася реконструкція вулиці. Покладено нову бруківку, фасади будинків оновлено. У 2000 р. тут відкрили пам'ятник покровителю Луцька — Святому Миколаєві. Сьогодні це тиха і доволі приваблива вулиця, яка переповнена транспортом лише в робочі години буднів.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
