У 1962 році у Вроцлаві вийшла друком книга лікаря, учасника Листопадового повстання Олександра Козерадського. Книга має назву «Спогади зі шкільких років 1820-1831». Автор навчався у луцькій повітовій школі і залишив свої спогади про цей період і про місто. Небагато є живих свідчень про Луцьк початку ХІХ століття. Спогади Козерадського доповнюють цю мозаїку.

У його мемуарах – цікаві і практивно невідомі факти з історії міста. Публікуємо частину його спогадів про Луцьк. Далі буде. Переклад – Вальдемара Пясецького.

***

Найперше місце серед луцьких будов після замку належить кафедральному костьолу. Пишний та величний будинок цього костелу має однак одну архітектурну помилку. Дві вежі по боках святині мають завершення різне за формою. Це з вини будівничих, які повинні були вибрати один із запропонованих малюнків завершення. Існує ще одне пояснення цієї архітектурної загадки – що це задум архітектора.

Купол же кафедрального костьолу, відбудований після пожежі 1819 року, оздоблений монограмою митрополита Каспара Колумни Цецішевського. До катедри прилягає триповерхове приміщення колишнього єзуїтського колегіуму. Тепер тут розташувалися семінарія, капітула, помешкання ксьондзів і навіть єпископа Божидара Підгороденського, чоловіка великої побожності і науки. В тих то катедральних мурах майже три роки мешкав і я, до всіх мав вступ. І в семінарії між тим не одну приємну годину провів, особливо в їх чудовій бібліотеці, в якій зберігалося немало книг ще з часів колегіуму. Ще один монастир – Домініканський, також з начальним закладом був на околиці, над Стиром. Костьол цього монастиря мав високу, струнку гарного вигляду вежу з годинником. При костьолі була музика, власна капела, а також фонд на утримання бідних учнів, що навчались в нашому повітовому училищі.

Бернардинський монастир, в якому мав свою резиденцію і помешкання митрополит Каспер Цєцішовський, знаходився на протилежному кінці міста, біля перехрестя Дубнівського і Ковельського поштових шляхів. Неподалік були казарми і манеж Литовського полку. А майже в центрі міста на одній з гірок понад Глушцем, знаходився гарно розмальований костьол і монастир тринітаріїв. В ньому також була семінарія. Вона досить пам'ятна мені, бо після однієї з пожеж в Старому місті, саме в ній деякий час розміщувалася наша повітова школа. Так що Луцьк був не тільки столицею єпископів, але і семінаристів.

Наша повітова школа теж від семінарій недалеко відстала. З легкої руки візитатора волинських навчальних закладів Тадеуша Чацького в нашому 5-му класі зроблено було дворічне навчання. Отже, 6 років При певній підготовці можна було вступити в університет. Це багатші, а біднішим учням нашої повітової школи шлях стелився в Луцьку писарями чи помічниками адвокатів.

Дещо інакше було в анжеліці Юзефи Поляковської, що знаходився поряд із нашою школою. Тут допомагали вивчитись на гувернантку чи домашню вчительку всім, хто до цього мав здібності.

Луцьк на гравюрі 1820-х

Крім згаданих монастирів, був в Старому місті ще один, кармелітський. В костьолі цього монастиря щороку проводили траурну службу в пам'ять спалення всього міста в 1781 році. Тоді уцілів тільки костьол кармелітів. За ним була дерев'яна кенаса – культова споруда досить екзотичної людності в Луцьку – караїмів. Недалеко від Братського мосту стояли руїни колись пишної церкви базиліанів. Тому службу вони проводили в маленькій каплиці біля свого монастиря. Поряд невеличка, досить гарна своєю мініатюрністю православна церківка, в якій розташувався тимчасово собор.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.