Вуличний побут радянського Луцька: якими були вивіски й оголошення і як на них реагували. В газеті «Радянська Волинь» 1957 року знаходимо критичну статтю про мовну якість і естетичні вартості рекламних оголошень. 

***

Луцьк — обласний центр Волині. Трудящі люблять своє місто, його мальовничі куточки, сквери, розташовані в них квітники, клумби. Ми всі були свідками того, як у минулому році громадськістю міста було посаджено тисячі декоративних дерев, на яких висіли таблички з написами прізвищ піонерів і школярів, які доглядали їх.

Місто росте, прикрашується. Появляються нові житлові будинки, магазини, приміщення установ і організацій. Поступово впорядковуються вулиці, міняється їх зовнішній вигляд. Але є ще ряд, так би мовити, дрібниць, які часто-густо псують настрій не тільки приїжджих, але й лучан, що в деякій мірі звиклися з тими дрібницями. Що це за дрібниці і чи не час на них звернути увагу?

Вивіски, реклами, афіші й оголошення – їх багато. На кожному кроці, на будинках, парканах, телеграфних стовпах, треба і не треба. Прибиті і наклені вони неакуратно, виготовлені неохайно, часто написані на фанері, жесті, картоні, папері різних кольорів. Інші змайстровані на власний смак і розсуд. Вулиця ім. Сталіна. Біля магазину мисливців акуратно зроблений і пофарбований паркан. На ньому прикріплені багато щитів різних розмірів і форм. Два з них належать «Волинському обласному відділенню товариства для поширення політичних і наукових знань». Проте реклами на них нема. Щити обліплені всякими папірцями різних установ і окремих громадян.

Вулиця Сталіна, 1956

У свій час великий рекламний щит красувався на вулиці 17 Вересня напроти Автомотоклубу. Але вічного нічого нема. Фарба на щиту пооблазила, у фанері утворилися щілини і дірки. Ріг вулиць імені Сталіна і Ковельської. Білий паркан обліплений оголошеннями, повідомленнями... Про що тут тільки не пишуть — і про набір робочої сили, і про прийом в учбові заклади, і про здачу в найми квартир і т. д. і т. п. Хіба паркани служать для того, щоб їх спочатку фарбувати, білити, а через тиждень-два заплямувати, забруднити?

На будинку 13 по Староміській вулиці кілька років висить реклама, яка закликала лучан зберігати свої гроші в ощадкасі. Сьогодні вона порвалася, забута, свій вік вже відслужила. Однак вона і досі «прикрашує» місто. Давно б пора відремонтувати чи заново зробити вивіски санбактеріологічної станції, протезної майстерні, Луцької міжрайонної контори «Утильсировини» і ін. Це ж не вивіски, якісь плями на будинках. А яка грамотність реклам, оголошень, вивісок!

«Закуп фрукты сухой Вишни груши яблок приемна № 203 17 Вересня».

Написана ця грамота на фанері і прибита на дереві біля зупинки автобуса за педучилищем. Під час диктанту з української мови в жіночій середній школі № 6 одна з учеиниць написала слово «культосвітній»через дефіс. Вчителька виправила помилку, знизивши учениці оцінку.

— Лідія Антонівна, — звернулась до вчительки учениця. — Прошу пробачення за мою помилку. Підвела вивіска районного відділу культосвітньої роботи. Там це слово написане через дефіс.

А що можна зустріти на будинках торговельних організацій, артілей і державних підприємств? Їх вивіски ще більш кострубаті. По вулиці імені Сталіна майже поряд розташовані два магазини змішторг № 40,46. На їх рекламах читаємо: «крем до лиця», «крем до бриття», «носки дитячи», «вазелин», «стакани» і інше.

«Водителю запрещается допускать проезд на подножках на бортах кузова и в кузове грузового автомобиля стоя», — читаємо на намальованому плакаті, який прикріплено на будинку № 3 по вулиці імені Сталіна.

Не будемо говорити про грамотність і цього плакату, але скажемо: керівникам установ, організацій і тим, що пишуть реклами, вивіски, не дозволяється знущатися над граматикою.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.