Джерело: Волинський монітор

Битва під Костюхнівкою вважається найбільшою польською битвою Першої світової війни. Це був перший момент, коли всі три бригади Польських легіонів билися разом, вступивши в бій з у кілька разів чисельнішим російським військом. 20 серпня 2016 р. на Волині вшанували 100-річчя цієї битви.

Найтяжчі бої провадила І бригада легіонерів під командуванням Юзефа Пілсудського. Тоді тут загинуло близько 2000 воїнів, але ця кров не була даремною: завдяки героїзму та самопожертві легіонерів, які полягли під Костюхнівкою (Маневицький район Волинської області), стала можливою майбутня незалежність Польщі.

Битві під Костюхнівкою судилося стати найважчою і найкривавішою для польських військ під час І світової війни. Тут 4–6 липня 1916 р. три бригади польських легіонерів, разом близько 5,5 тис. воїнів, прикривали відступ австро-угорських військ під час так званого Брусиловського прориву. Понад 13 тис. російських солдатів після тривалого артилерійського обстрілу пішли в наступ. Війська союзників-мадярів не витримали атаки й почали втікати, на лінії оборони залишилися тільки поляки.

Кривава битва тривала три дні і, попри те, що вона закінчилася фактично перемогою російського війська, її результати стали важливим стратегічним успіхом для австро-угорської армії. Вдалося запобігти прориву росіян та оточенню значної частини військ і перебудувати оборону. Проте ще більше значення ця битва мала для Польщі. Побачивши героїзм і вміння поляків воювати та бажаючи заохотити їх до подальшої боротьби проти Росії, 5 листопада 1916 р. імператор Австрії Франц Йосиф І та кайзер Німеччини Вільгельм ІІ видали акт, який провістив майбутню незалежність Польщі. Легіони стали також зародком нової армії, яка невдовзі відродила Польщу як державу.

20 серпня 2016 р. у Костюхнівці відбулися заходи з нагоди 100-річчя битви Польських легіонів та підсумування 18-річчя харцерської служби на Волині. Головні урочистості проходили на кладовищі легіонерів у Польському ліску. Їх організували Управління у справах ветеранів та репресованих і харцери під керівництвом харцермейстера і директора Центру діалогу Костюхнівка Ярослава Гурецького. Це місце, без перебільшення можна сказати, є для харцерів священним, адже значний відсоток легіонерів становили саме скаути і харцери. Серед полеглих у боях на Волині був теж Артур Мятковський – засновник та голова І Зґєжської скаутської дружини імені Завіши Чарного. Зараз харцери опікуються кладовищами та пам’ятними місцями Війська Польського по всій Волині, займаються пошуковими роботами. Нещодавно, як писала наша газета, у Куклах вони знайшли й відновили черговий цвинтар легіонерів.

Месу відправив польовий єпископ Війська Польського Юзеф Ґуздек. На ній були присутні численні високі гості, в тому числі міністр Ян Юзеф Каспшик, представники Сейму, Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні Генрик Літвін, а також представники консульства та місцевої влади, потомки легіонерів, ветерани Другої світової війни, духовенство, члени польських організацій Луцького консульського округу, гості з Польщі та України, харцери. У проповіді владика говорив про християнський вимір пам’яті й пошани до тих поколінь, які боролися та проливали кров за наше майбутнє і за майбутнє Вітчизни.

Наприкінці він звернувся до харцерів та гостей такими словами: «Дорога молодь! Це найкращий урок історії, який ви могли засвоїти. Хвала вам за це! І ще одне. Папа говорить про пам’ять добру і погану. Власне це і є добра пам’ять – пам’ять про героїзм. Вона одночасно є й осердям діалогу, на якому народи вчаться розмовляти один з одним. Вони стають на фундамент правди і розмовляють, щоби будувати краще майбутнє. Бо самої лише пам’яті не достатньо. Потрібна ще й відвага, про яку говорить папа Франциск: відвага, щоби пробачити, відвага, щоби разом будувати кращий світ. Закінчуючи, мої дорогі, важко в цьому місці не сказати, що кожна солдатська могила, кожен військовий цвинтар є криком про мир. Тому, споминаючи славу польської зброї, дякуючи молоді за те, що вони пам’ятають і мають відвагу будувати кращий світ, ревно просімо Бога про мир. Так, бо триває локальна Третя світова війна! В різних частинах світу проливається кров. Тому тут, в наших серцях, нехай загостює мир Христовий, щоби ми звідси вийшли як апостоли примирення і миру, а не розділення! Бо лише тоді ми виконаємо Христовий заповіт: «Отче, вчини, щоб усі були одно». Ми тоді виконаємо його заповіт, коли мовою нашою буде мова любові».

Після богослужіння відбувся екуменічний молебень представників різних конфесій за душі всіх полеглих воїнів. Усі урочистості відбувалися за участі оркестру Війська Польського, а почесну варту біля могил несла представницька рота Війська Польського. Після виконаних ними гімнів Польщі та України відбувся символічна перекличка пам’яті. Також медалями Pro Patria було нагороджено 23 особи, які особливо спричинилися до увіковічення пам’яті польських солдатів.

У листі, скерованому до учасників святкувань, президент Польщі Анджей Дуда зазначив:

«У соту річницю битви під Костюхнівкою ми прагнемо з гордістю пам’ятати, що свободи полякам ніхто не подарував, що ми настояли на ній збройно і що за це велике благо було заплачено також великою жертвою польської крові. Мужність польського солдата стала причиною, що питання нашої незалежності вперше за довгі роки реально вийшла на міжнародний порядок денний. Однак набагато важливішим було те, що легіони стали початком сильної польської армії, яка потім збройно встановила кордони нашої держави і обронила суверенність Речі Посполитої.

[…] Висловлюю своє визнання всім ініціаторам та учасникам цього чудового заходу, Управлінню у справах ветеранів та репресованих, харцерам Союзу польських харцерів з Лодзької хоругви. Дякую також полякам, які живуть в Україні, та місцевій українській громадськості за співпрацю в опіці над могилами легіонерів та за будування спільноти пам’яті. Радію, що в Костюхнівці виник Центр діалогу, який слугує рефлексіям над історію і який зближує наші народи на дорозі в майбутнє. Як зворушливо, що розвіваються один поряд одного два прапори – біло-червоний та блакитно-жовтий. Костюхнівка назавжди вписана в нашій національній пам’яті як місце слави польської зброї, як символ патріотичної самопожертви».

Після покладання квітів харцери гостинно частували всіх гостей польськими традиційними стравами – грохувкою та бігосом, приготованими на польових кухнях. Далі, вже на полі біля Польської гори, всі мали змогу оглянути реконструкцію частини битви під Костюхнівкою. Участь у ній брали переодягнені у строї тих часів члени історичних клубів Польщі та України. Закінчилися святкування сотої річниці битви спільним харцерським вогнищем.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.