Караїмський письменник Аарон Луцький жив у XVIII столітті. Його «Книга пам’яті» вважається важливим свідченням з історії деражненської караїмської громади. Повна назва – «Книга пам´яті, в якій згадані імена відомих караїмських мудреців, що жили в Азії, Африці, в Криму, Литві і Польщі, чиї імена згадують кожного разу західні общини в Росії і Австрії в дні милосердя, між [днем] Трублення і [днем] Спокути, на кладовищі».

Публікуємо уривок, уміщений в книзі Володимира Шабаровського «Караїми на Волині». У тексті є вказівка на Хмельниччину і трагічну долю деражненських караїмів.

***

А це імена людей з нашої громади, вбитих проклятими ґоями, і могили їх у лісі біля села Котів... А тепер я запишу в пам'ять про душі членів нашої громади, похованих в могилах міста Деражні, які жили там з давніх давен. За гріхи наші численні вбиті вони, а залишок їх розсіяний проклятим Хмелем-лиходієм. Оскільки немає нікого, хто б знав усіх, що лежать в цих могилах, тільки є фрагменти записів згаданої святої громади, в міру можливого я переписав їх і велів переписати для мене, щоб згадували про них:

...Скажеш [поминання] за всіх і за душу пана і вчителя нашого р. Йосифа газана, сина р. Якова, і за душу сина його, нашого шанованого учителя р. Самуїла і сина його, нашого шанованого учителя, газана р. Йосифа, і поминання про душу пана і учителя, нашого мудреця газана Йосифа-старця, сина нашого шанованого учителя р. Єшуа - нехай відомстить Всевишній за кров його - і [скажеш за] сина його, мудреця, нашого шанованого учителя р. Сімху благочестивого, і сина його пана і вчителя нашого, мудреця, [за] нашого шанованого учителя р. Мойсея благочестивого і смиренного, газана, і [за] сина його, пана і наставника нашого, мудреця досконалого, шанованого нашого учителя р. Сімху Ісаака, керівника академії на [пів]острові Крим, автор книг «Сіах Іцхак» і «Беєр Іцхак» та інших книг...

А це - перший розряд з жителів святої громади Деражня, які стараннями своїми отримали привілей і дозвіл звести синагогу, яка аж до недавнього часу стояла, а згодом на її місці заснували синагогу рабаніти... (перераховано 12 імен)... А це - другий розряд, з тих, що прийшли згодом жити в згаданому місті... (перераховано 14 імен)... А це - ті, що пожертвували начиння для синагоги, як записано в книзі статуту, наявній у нас... (перераховано 8 імен, одне з них - жіноче).

І решта, поховані в цих могилах разом зі своїми дружинами, синами й дочками, потомством і потомством потомства, і всіма членами їхніх сімей, вони - загинули у вигнанні нашому, члени сімей наших, ті, кого ми згадали, і кого не згадали на ім'я, а лише в загальному, пам'ять всіх їх для благословення і для життя.

Караїми. Зображення з Вікіпедії

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.