У 1830-1840-х роках на Волині жив і мандрував письменник, художник, етнограф Юзеф Крашевський. Думки про побачене він умістив книзі «Спогади з Полісся, Волині і Литви». Вряди-годи у тексті зустрічаються його літературні замальовки про дороги, придорожні корчми і побут у них. Враження Крашевського від поліських доріг.

***

Нам часто розповідають про двоїсту дорогу життя: одна рівна, весела і веде до пекла, друга - тяжка й вузька - на небо. Якщо так, то поліські дороги повинні вести прямо до Царства небесного, і, певно, не одного вже туди завели, хоча хто б це про них сказав? Уявіть собі, наприклад, путівець, в'юнкий як вуж, прокладений по-чудернацькому сільськими возами по корінню через калюжі й броди, серед пеньків і галуззя, заростей, мимо лежачих спорохнявілих колод. Важко ним викрутити, бо повсякчас треба повертати, то наліво, то направо; де-не-де вода повимивала ями з одного боку для тим певнішого перевертання, там-сям гнилий блудний струмок, сочачись, робить вічну багновицю. Нарешті, через болото треба греблі, а гребля на Поліссі є чимось невимовним.

Байдужий поліщук, якому гуркотіння воза є приємною розвагою, не насипле греблі по-людськи. Наріже дерева, назбирає кілків, назсуває колод і порозкидає все по дорозі, щоб колеса не зайшли в грязюку. Ой! Дорога ж то дорога по таких накотах; хто раз у житті проїхав з Самарів до Дивина, може мати уявлення про чистилище в мініатюрі. Якщо винятковим милосердям накладуть зверху хмизу (це вже велика парада), то він розповзеться, вгрузне в землю, а накоти стирчатимуть, як і стирчали. Часто доводиться по таких вертепах проїжджати безконечні милі. Аж ось і місток: година дороги, надміру високий, жахливо вузький, до того ж дірявий і труситься на палях, якщо тільки труситься, бо буває, що знагла провалюється з кіньми і з возом. Якби й прірва була під ним на сто сажнів і був довгий на милю, не знайдеш ніколи поруччя, це luxus, якого собі тут не дозволяють. Отак, постійно поклавшись на Провидіння і трохи на фурмана, мусиш їхати під страхом.

Іван Шишкін, «Болото. Журавлі», 1890

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.