Джерело: Фонд Ігоря Палиці "Тільки разом"

Діти з особливими потребами виготовляли глиняні медальйони добра у Луцьку.

Про це повідомляють у прес-службі Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».

Глина – особливий матеріал, який поєднує в собі тепло землі, з якої її добувають, пластичність, що дає їй можливість набути будь-якої форми, а ще у ній є особливий зміст, який надає той, хто вирішив вдихнути в неї життя.

Другий рік поспіль Центр реабілітації інвалідів дитинства «Зірка надії» разом з Фондом «Тільки разом» організовують уроки арт-терапії, під час яких діти з особливими потребами навчаються самотужки виготовляти вироби з глини. Таким чином, організатори хочуть стимулювати уяву особливих дітей, розвивати творчі здібності та сприяти їхній соціалізації.

Цього разу учасники арт-терапевтичного заняття власноруч робили глиняний медальйон. Особливість завдання полягала в тому, що у своїх виробах юні майстри мали втілити образ добра. Як воно виглядає кожен вирішував сам.

Голова ГО «Зірка надії» Олександр Жаловага каже, що у кожне заняття вони стараються внести щось нове та залучити цікавих людей. За період діяльності проекту з’явилося багато нових напрямків та друзів, дехто з них теж став волонтером.

Не зачинятися від світу наодинці зі своєю проблемою, а вчитися жити з нею – так міркують батьки особливих дітей.

«Якщо дитина твоя не така, як усі, то є змога якось по-іншому з нею розвиватися. І ми шукаємо в цьому позитив. Сьогодні я дуже задоволена тим, який є мій синочок. Разом з ним розвиваюся і я», – ділиться мама дитини з синдромом Дауна Лариса Новосад. Разом із 15-річним Валентином на заняття вона доїжджає з Чарукова Луцького району.

«Пригадую першу зустріч, коли прийшов Ігор Палиця до нас в організацію дітей із синдромом Дауна вручити сертифікат на придбання сенсорної кімнати, про яку ми мріяли. Це настільки піднесло нас, як мам, адже ми розуміли, що це хороша можливість для розвитку наших дітей», – каже Лариса Новосад.

Добро, як вірус, – здатне ширитися і заражати собою інших, сіяти надію, віру в себе і свою сили, впевненість у тому, що жодна людина в суспільстві не повинна бути покинутою чи відкинутою. Завжди мусить знайтися той, кому не байдуже.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.