Джерело: Волинські Новини

Подолання стереотипів важливе як для прихильників Степана Бандери, так і для прихильників Нестора Махна, - вважає письменник Сергій Жадан, який анонсував вихід благодійної аудіокниги та вперше під час «Бандерштату» виступить з гуртом «Жадан і собаки».

Під час літературної сцени у рамках другого дня фестивалю українського духу «Бандерштат» 6 серпня Сергій Жадан читав вірші зі своєї нової збірки «Тамплієри», а також разом із гуртом «Жадан і собаки» став одним із учасників головної музичної сцени фестивалю.

Про стереотипи західників і східняків, постаті Степана Бандери та інших героїв, релігійність та нову поетичну збірку письменник розповів Інформаційному агентству Волинські Новини.

«Це не просто місце, куди збираються прихильники музики, щоб вдень пити, а ввечері слухати музику, тут є якась ідея», - зауважив поет про фестиваль «Бандерштат». На фестивалі «Бандерштат» гурт виступає вперше, хоча неодноразово раніше давав концерти у Луцьку. Цей фестиваль, зі слів Сергія Жадана, має свою аудиторію і своє обличчя, адже тут заборонені алкоголь та тютюн, є дитяче містечко.

Щодо поняття українського духу та опору Сергій Жадан зауважив, що гурт «Жадан і собаки» займається українською рок-музикою та є частиною українського культурного простору.

Про Степана Бандеру: «до цієї історичної постаті, які до інших історичних постатей, я ставлюся, виходячи з того, що історію не потрібно замовчувати чи перекручувати. Історію треба знати і треба називати речі своїми іменами, навіть якщо деякі моменти мають неправильний вигляд. Я проти замовчування і перекручення. Розумію, що для Західної України постать Бандери є важливою, для нас, для Східної України, вона є менш важливою, але я так само розумію, що історія національно-визвольних змагань багатьма українцями відчитується по-новому в контексті того, що у нас триває війна. Звинувачувати українців у тому, що вони намагаються знайти своїх героїв, несправедливо».

З його слів, українців поставили у ситуацію, коли герої їм необхідні, і вони намагаються розібратися у своїй історії, минулому.

Про актуальність української пісні останнім часом він зауважив, що зміни, які відбулися з українською піснею, відбулися загалом з українською мовою та суспільством. Звісно, запит на українську пісню став більшим.

«Війна ведеться не за території, а за те, щоб ми далі існували як країна, щоб були ті речі, які записані у нашій конституції», - наголосив Сергій Жадан.

Він зауважив, що має багато друзів-музикантів, він дуже любить музику, а окрім того є речі, які не вкладаються у форма віршів та романів, а потребують іншого вираження, вислову, жесту. Таким чином з’явився проект «Жадан і собаки».

Ситуація з виданням книжок в Україні, з його слів, не надто змінюється останнім часом, а зміни відбуваються навіть у негативний бік – ринок дуже слабкий, попри те, що цікаві книги продовжують виходити, головне – підтримувати своїх письменників.

«Часто наші співгромадяни своїм скепсисом, недовірою, нічим не мотивованою зверхністю, самі заперечують розвиток української книги», - зазначив письменник.

Попри те, що називає себе нецерковною людиною, Сергій Жадан говорить, що релігійні речі та речі, пов’язані з церквою у вузькому та з вірою у широкому значенні є сьогодні дуже дражливими та болючими.

«Достатньо поїхати на Донбас, у зону війни, і побачити, що там це значно гостріше відчувається і проявляється. Те, що у теплому і мирному тилу іноді виглядає занадто пафосно і недоречно, там набирає правдивого значення. Спілкуючись з капеланами, розумієш, що увага до них військових була б у мирний час неможливою», - зізнається Сергій Жадан.

«Я не люблю говорити про загальні речі в літературі, а люблю говорити про авторські та індивідуальні», - щодо нової літературної генерації, письменник визнав, що сьогоднішні двадцятилітні відрізняються від людей його покоління, тому що у них інше коріння, наповнення, інша стилістика, вони соціально, ритмічно та навіть мовно інші.

«Луцьк – місто з історією, це накладає свій відбиток на характер мешканців. Думаю, що живучи у місті, де таке старе каміння на вулицях, так чи інакше змінюєш своє ставлення і до цього каміння, і до цих вулиць, повітря, яким дихаєш», - зауважив письменник про Луцьк. З його слів. Харків – молоде місто, тож там є чимало речей, які не мають коріння.

Про ставлення до мешканців заходу України на сході і стереотип про «кривавих бандерівців»: «зміни у ставленні не настільки разючі, наскільки хотілося б. Звичайно, купа стереотипів надалі існує на сході стосовно заходу і у вас на ході не менше стереотипів щодо східняків – що вони виключно москалі, які не люблять Україну і від яких треба відгородитися стіною. Стереотипи і нам, і вам заважають. Якомога швидше подолання стереотипів і розуміння того, що ми один народ та одне суспільство має бути лише на користь і східнякам, і західникам – і тим, хто вважає героєм Бандеру, і тим, хто вважає героєм, наприклад, Нестора Махна».

Про україномовного поета на сході: «я говорив українською у юності, іноді переходячи на російську, адже у Харкові на початку 1990-их було значно жорсткіше. Українська мова там не на маргінесі, схід України – це невід’ємна частина України, для того, щоб це зрозуміти, варто просто почитати історію. Там є своя мовна специфіка, безперечно, часи радянської влади не могли минутися безболісно і безслідно, як і часи Російської імперії. Я народився на території Слобожанщини, на півночі Луганської області, де проходила межа слобожанських козацьких полків. Я ріс на цій території і не жив в антиукраїнських обставинах. Попри те, що там багато людей говорять російською, це українська територія. Те, що зараз там змінюється ситуація і ставлення до України та української мови, це безперечно. Зміни відбуваються не так швидко і масово, як хотілося б, це відбувається у природній спосіб – люди відкривають для себе мову, свою країну, починають себе ідентифікувати з цією країною, а не якимось пострадянським простором».

«Я був на харківському концерті «Океану Ельзи» і там було приблизно 50 тисяч людей, більшість з них були у вишиванках, з українською символікою, й більшість були російськомовними громадянами України, і в мене не може бути до них питань і претензій – це люди, які люблять свою країну, є патріотами, а питання мови може коригуватися», - розповів поет.

При виступи українських виконавців на території Росії: «я далекий від того, щоб когось чомусь учити і когось засуджувати. Це справа сумління і совісті кожного з нас. Мене запрошують у Росію, але, поки не закінчиться українсько-російська війна, я не поїду в Росію, адже їхати на територію окупанта мені здається некоректним стосовно співвітчизників. Кожен робить вибір сам для себе, і я уникаю того, щоб в когось кидати камінням».

Про публіку на сході та на заході і сприйняття віршів: «протягом останніх років публіка не змінилася, на сході вона просто з’явилася. Наприклад, у містечка Донецької та Луганської областей, які входять у зону так званої АТО, до війни взагалі ніхто не їздив. Зараз туди почали їздити письменники, музиканти, ми постійно туди їздимо. Місцеві молоді люди та люди середнього віку, переважно російськомовні, цікавляться українською культурою, літературою, ходять на зустрічі, для них це важливо».

Про нову збірку «Тампілєри»: «Тематично вона буде продовженням збірки «Життя Марії», але вона більш щільна і цілісна – писалася як щоденник, від першого вірша до останнього, це більш «прописана» книга і трішки цікавіша у літературному сенсі».

Письменник анонсував окрім виходу збірки у паперовому вигляді, вихід аудіо книги, створеної спільно з київським радіо «Аристократи» - вона вийде на диску та буде продаватися у інтернеті. Усі 39 віршів начитали українські актори та музиканти, зокрема Олексій Горбунов, Остап Ступка, Ірена Карпа, Каша Сальцова, Сашко Положинський, Іван Леньо, Тарас Чубай а також Сергій Міхалок з гурту «Brutto». Кошти від продажу дисків передаватимуть дітям загиблих українських воїнів.

Прогнози вирішення проблеми на сході України: «мені здається, що завершення війни вже буде певною мірою перемогою. Розумію, що всім хочеться відновлення справедливості, але треба розуміти, що ситуація простою не буде, але доки ми разом і не відступаємо від своїх принципів та переконань, є шанс вийти з цієї ситуації гідно і з мінімальними втратами, якщо ми почнемо сваритися між собою, не довіряти один одному, таких шансів у нас не буде».

Розмовляв ПАВЛО ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.