Нині увазі ласкавих читальників пропонуємо оповідки рубрики «Веселий куток» із газети «Український голос» за серпень 1943 року. Маємо змогу подивитися на гумористичну складову волинського часопису періоду окупації.

***
Умовний рефлекс
Два совєтські службовці, вибираючись на працю, щоранку зустрічалися на розі одної з вулиць. Один з них був книговодом у Кожрож-Збуті, а другий служив у НКВД. Якось енкаведист звернув увагу, що книговод, коли б не зустрівся з ним завжди каже тільки: «Добривечір». Чому Ви ніколи не кажете «Добридень»? – поцікавився той. Та бачите… Коли я зустрінуся з вами, в мене завжди в очах темніє...
Власна точка погляду
Якось спитали одну активістку-партійку: Скажіть, будь ласка, чи Ви любите дітей? Дітей не дуже, але саму цю працю люблю, – відповіла вона.
Кумоньки
- Ви знаєте – Петро залицявся до Марії. 
- А тепер? 
- Висять. 
- Ой, Боже, та де? 
- Не хвилюйтесь, біля Міської Управи на два тижні.
На лікарській комісії
Лікар: Чого вам бракує? 
Пацієнт: Не можу всього їсти. 
Лікар: Ви й не повинні. Треба дещо другим лишити.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.