Щороку в останні дні липня Володимир-Волинський святкує офіційно визнані іменини. А кілька років тому 27 липня освятили хрест на місці, де, за літописами, було вбито литовського князя Войшелка.

Місцева влада Володимира-Волинського встановила хрест в історичному урочищі Михайлівщині, на місці, де колись був Свято-Михайлівський монастир і де, ймовірно, похований литовський князь Войшелок. Проте володимирська громада ще до Другої світової війни поставила тут дерев’яне розп’яття, посадила чотири дерева. У 1956-57 роках в урочищі проводили археологічні розкопки, у землі знайшли якусь кам’яну плиту. У 2014 році з ініціативи тодішнього першого заступника міського голови Миколи Веремчука провели благоустрій цієї території, замінили ветхий хрест на металічний, висадили декоративні рослини, встановили інформаційні щити для туристів.

Войшелок – князь Новогрудський, Великий князь Литовський, народився близько 1225 року, помер у 1268 році (за іншими даними – у 1269-му). У 1254 році за мирним договором з Галицько-Волинським князівством місто Новогрудок стало підвладним князю Роману Даниловичу. «Літопис руський» каже, що Войшелок у 1255-1257 роках був послушником у монастирі. У 1259 році Новогрудок знову повернувся під владу Войшелка, який на той час прийняв православ’я. Після невдалої спроби паломництва у Палестину князь заснував поблизу міста власну чернечу обитель, пізніше відому під назвою Лаврушовський монастир. Після убивства Міндовґа, Войшелкового батька, у 1263 році князь утікає до Пінська, присягається, що помститься, тимчасово відмовляється від чернецтва. У 1264 році він стає першим православним Великим князем в історії Великого Князівства Литовського. Водночас субмонархом та спадкоємцем трону був його швагро – Галицький князь Шварно Данилович, якому Войшелок добровільно передав престол у 1267 році, а сам знову пішов у монастир.

У квітні 1268 року Войшелок приїхав у Володимир до галицько-волинського князя Василька Романовича. У середовищі краєзнавців є думка, що саме у Свято-Михайлівському монастирі його й убив (отруїв) претендент на литовський престол Лев І Данилович. Хоча достеменно невідомо, що саме відбувалося в давнину, як загинув Войшелок, та й самі літописці переважно писали так, як їм замовляли роботодавці-правителі. Приблизно так само, як і чимало сьогоднішніх псевдоісториків, псевдополіттехнологів, ба навіть журналістів та блогерів. Минають століття, а можновладців як труїли, так і труять. І не лише отрутою, а й словом, сфабрикованими документами, інтернет-провокаціями...

Звісно, могила кожного християнина – князя чи простої людини – має бути з хрестом. Але що саме мали на увазі ініціатори встановлення хреста в урочищі Михайлівщині? Це пам’ять про монастир чи пам’ятний знак на місці загибелі князя Войшелка? На чиїй постаті володимирські екскурсоводи мають наголошувати українським і зарубіжним туристам: литовського князя як жертви галицько-волинських свояків чи галицько-волинського князя Лева Даниловича як ймовірного душогуба?..

«Найліпше – проводити паралелі з сучасністю, щоб історія не видавалася людям казкою. Боротьба за владу була, є і буде. Інша річ – до яких методів вдаються, завдяки яким жертвам досягають мети», – свого часу радив нам, студентам львівського університету, викладач історії.

Князь Войшелк

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.