Львівська залізниця цьогоріч відзначає своїх 155 років. Про це йдеться на сторінці Львівської залізниці у Фейсбуці.

Нову еру історії західноукраїнських земель відкрило прибуття першого потяга «Ярослав» у 1861 році з Відня до Львова. Згодом перша залізниця з'явилася на карті Волині –Києво-Брестська, одна з перших залізниць Російської імперії.

Паротяг «Ярослав»

Осіннього сонячного дня 4 листопада 1861 року залізницею імені ерцгерцога Карла Людвіґа (довжина 97, 5 кілометра) до столиці галицького краю – Львова - з Відня прибув перший потяг званий “Ярослав”. Складався він з двох вагонів і чотирьох “візків” і міг їхати з максимальною швидкістю близько 25 кілометрів за годину.

Тут його святково вітали тисячі львів’ян, серед яких були очільники державної влади, представники торгово-промислової еліти. Ця подія відкрила нову еру історії західноукраїнських земель – епоху стрімкого технічного поступу, прикметною рисою якого була поява і подальший бурхливий розвиток залізниць.
 

Львівський вокзал

Напередодні відкриття залізничною колією їздила дрезина з ручним приводом.

На ній сиділи троє – як писали тоді газети – «моцних хлопів». Двоє приводили дрезину в рух, а третій кричав у розтрубу (це такий собі прообраз сучасного мегафону): «Увага, увага!» Ховайте худобу, псів і дітей, бо буде їхати локомотива!» І, справді, тодішній поїзд, що йшов зі страшенним гуркотом і свистом, оповитий чорним димом і клубком білої пари, справляв шокуюче враження, особливо на селян – провінційних і патріархальних. Звичайно, всі ці страхи виявились перебільшеними, а то й просто марними.

Населення краю поступово звикло до небаченого раніше виду транспорту, та ще й отримало від залізниці відчутну матеріальну, і не тільки, вигоду. Населення сіл біля траси поліпшило своє фінансове становище. Праця залізничників була дуже престижною та добре оплачуваною.

Історія «залізної» Волині

Коли ми подорожуємо потягом по Волині, ми рідко задумуємось над тим, що під його залізними колесами лежить велика історія волинської залізниці. ЇЇ будівництво у Російській імперії інтенсифікувалося після скасування кріпосного права, коли уряд вирішив проводити будівництво залізниць не за рахунок казни, а силами акціонерних об’єднань. Саме їм був гарантований прибуток у 5,5% на затрачений капітал - незалежно від рентабельності. Навіть державні залізниці і ті були продані акціонерним товариствам. Про це свого часу писав Іван Шворак на volyntimes.

Перша залізниця, що з'явилася на карті Волині, - Києво-Брестська. Вона - одна з перших залізниць Російської імперії, побудована в 1870-1873 роках на кошти Товариства Києво-Брестської залізниці. У 1870 р. Товариство купило східну частину Києво-Балтської залізниці. Через вкладення у коштів у цей проект трохи сповільнилося будівництво залізниці Київ-Брест. Проте вже 1-го березня 1873 року відкрито рух поїздів від Бердичева до Кривина, а 25 травня - від Кривина до Бреста. Під час будівництва цієї лінії товариство зазнало великих витрат, але уряд частково їх компенсував. Тепер сільськогосподарські вантажі з центральної і південної України, ліс з українського та білоруського Полісся, сіль, будівельні матаріали через Волинь та Брест везли до Прусії, в порти Кенінсберга, Піллау та Данцига. На території сучасної Волинської області ця лінія, минаючи Луцьк, пролягає через Цумань, Олику, Ківерці, Рожище, Переспу, Голоби, Ковель, Стару Вижівку, Кримне, Заболоття - і є основною залізничною віссю області.
 

ст. Голоби

Одразу після запуску Києво –Брестської залізниці в Ковелі починають діяти паровозне і вагонне депо. Кількість жителів міста з прокладанням залізниці зросла з 3646 осіб у 1863 році до 15 116 в1893 році. На початку ХХ ст. тут збудували кілька готелів, працювали тютюнова фабрика, винний склад, друкарня, книгарня, залізнична амбулаторія, школи, гімназія.
 

Вокзал ст. Ковель

Місто Ківерці своїй появі на географічній карті завдячує залізниці.
 

Ківерці

У 1873 за 11 км від Луцька спорудили станцію, найближчим селом до якої були Ківерці (тепер Прилуцьке). Отож і станцію назвали так само. У 1915 р. тут було 47 будинків, з них 3 – відомчих, 18 - залізничних, 26 - приватних. Одночасно існувало два поселення з назвою Ківерці. Пізніше, коли станційний населений пункт став у кілька разів більшим за сільський, місцеві жителі, розрізняючи їх, називали селом Ківерці і містом Ківерці.

Залізнична гілка, що тягнеться від Ковеля в бік польського кордону, - це частина колишньої Надвіслянської залізниці, відкритої 17 серпня 1877 року. Вона починалася в місті Млава і пролягала через Варшаву, Люблін і Хелм до Ковеля. Довжина лінії - 522 кілометри.

Станції цієї лінії на території області: Ягодин, Любомль, Мацеїв, Черкаси-Волинські.
 

Так виглядала станція Ягодин до Другої Світової війни. Сучасний вокзал станції побудований за типовим проектом.

У 1890 році від Ківерців проклали гілку до Луцька. З Баранович викликали спецбатальйон для будівництва залізниці. За допомогою місцевих селян лінію спорудили менше, ніж за три тижні. Нею почали їздити дві пари потягів у день.
 

Вокзал ст. Луцьк

В кінці XIX Століття в Російській Імперії розпочинається процес одержавлення залізниці. Курував його граф Вітте Сергій Юлійовіч. Нові залізниці не виправдали сподівань їхніх власників - вони не принесли надприбутків. Тому акціонерні товариства залюбки продавали свої акції. До 1 січня 1895 року всі магістралі на території імперії викупили в приватних власників і вони перейшли у власність держави.

Південно-Західна залізниця, що утворилася внаслідок об'єднання Товариств Києво -Брестської, Одеської та Брестсько–Граєвської залізниць, розробила проект залізниці Київ- Ковель через Волинське Полісся. У 1898 році проведено розвідку. Будівництво залізниці фінансувалося з державної казни. Довжина сполучення Київ-Ковель — 477 кілометрів. Від Посту-Волинського (нині ст. Київ - Волинський) лінія споруджувалася поїздами з власного складу Києво-Ковельської залізниці.
 

Вокзал ст. Ковель

На Ковельському вокзалі 1902 року Києво-Ковельську залізницю офіційно передали в експлуатацію. Зараз станції цієї гілки - Старий Чорторийськ, Маневичі, Повурськ.
 

ст. Маневичі. 

Маневичі виникли під час будівництва цієї залізниці. Названо станцію за назвою найближчого села (тепер — с. Прилісне).

В 1907 році за проектом архітектора О.Вербицького споруджується новий вокзал станції Ковель. Будівля розташовувалася на висоті другого поверху, мала зали для пасажирів I, II, III класів. Станцію Ковель вважали однією з шести кращих у царській Росії.

У 1908 році на карту Волині “лягла” нова гілка - Ковель-Володимир-Волинський, що пролягла через Турійськ та Іваничі.
 

Вокзал ст. Володимир-Волинськ

Перед Першою світовою війною на Волині створено систему військово-польових вузькоколійних залізниць, причому одні з них - шириною 600 мм, а інші - 750. Серед таких: Іваничі - Павлівка - Горохів - Стоянів - Тартаків – Сокаль, Польская Гора - Гута Лісовська – Новосілки, Маневичі – Карасин. А ще німецькі війська збудували систему військово-польових доріг, що з'єднувала Луцьк з Млиновом, Дубном, Берестечком, Радеховом, Дерном, Журавичами, Колками, Маневичами, а Колки - з Рожищем.

У 1915 році Волинь окупувала австро-угорська армія. Через рік німці побудували 56 кілометрів широкої колії до Каменя-Каширського. Також через місто проліг вузькоколійний німецький фельдбан, котрий починався в Гривятках, вів до Любешова та Янова – Поліського.
 

Баварські солдати на вокзалі Каменя – Каширського 1916 рік

У 1921 році, коли Волинь відійшла до Польщі, залізничний вектор краю повернувся в сторону Варшави. Збудовано залізничну гілку Володимир – Волинський - Завада, яка

сполучала Володимир – Волинський з Варшавою та іншими польськими містами. Через Ковель та Луцьк курсував прямий потяг Варшава – Здолбунів, ще три пари поїздів Здолбунів – Люблін були синхронізовані з відправленнями потягів із Любліна до Варшави.

Створювалася велика кількість вузькоколійних залізниць, які, відходячи від станцій широкої колії, простягались у лісові нетрі. Як правило, ці вузькоколійки були довжиною у кілька кілометрів, вони використовувалися здебільшого для транспортування деревини. Працювали такі поблизу станцій Любитів, Повурськ, Нуйно-Старе, Устилуг, Уховецьк, Сошично, Стеблі, на лініях Чорторийськ - Більська Воля, Заболоття - Шацькі болота, Озютичі – Туличів, Луків – Сологубівка...
 

Вантажна вузькоколійка в районі Ківерець

Всі ці залізниці розібрали під час Другої Світової війни та в перше десятиліття після неї. Але одна з цих ліній дожила до 2001 року. Це - вузькоколійка Цумань – Берестяне, котра належала Цуманському лісгоспу.

Також польська влада планувала продовжити залізницю Володимир-Волинський – Війниця, побудовану ще в часи Першої світової війни. Нею їздили і вантажні, і пасажирські поїзди.

Ця лінія повинна була пролягти через Торчин та з’єднати Луцьк і Володимир–Волинський. Втім, цього не сталося.

У 1928 році з Луцька проклали залізницю до Стоянова, що вже мав залізничний зв’язок зі Львовом. Нарешті організувалося залізничне сполучення Луцьк-Львів.
 

ст. Горохів на лінії Луцьк - Стоянів

У 1939 році, коли Волинь увійшла до складу СРСР, була сформована Ковельська залізниця. Одразу ж почалася підготовка до обслуговування військових цілей. Стратегічним став відрізок колії Сарни – Ковель, за який тривали запеклі бої. В результаті залізниця зазнала нищівних ударів. Особливо постраждала станція Ковель, бомби понищили залізничне полотно, побили вагони та паровози, а ковельський вокзал був зруйнований.
 

ст. Ковель після німецьких бомбардувань

Їздили територією нашої області і бронепоїзди. У 44-му році поблизу станції Голоби помітили ворожу артилерію, яка дивним чином дуже швидко переміщалася на місцевості. Під час розвідки з'ясувалося, що це - німецький бронепоїзд. Для його ліквідації прибули поїзди «Козьма Мінін» та «Ілля Муромець». Бій тривав недовго - німецький бронепоїзд знищили.
 

Бронепоїзд Ілля Муромець

Післявоєнне відродження залізниці було тяжким, але швидким - у 1950 році на Ковельській залізниці вже курсувало 33,5 пар поїздів, з яких прямого сполучення – 5,5 пар, місцевого – 2 пари, приміського – 26 пар. Для порівняння: на початку 50-х років в області діяло всього 6 регулярних автобусних маршрутів: Луцьк – Володимир-Волинський, Луцьк – Берестечко, Луцьк – Ратно, Луцьк – Ківерці, Луцьк – Київ і Луцьк – Львів. У 1953 році Ковельська залізниця увійшла до складу Львівської.
 

ст. Рожище

Станція Рожище побудована за типовим проектом, розрахованим на 50 осіб. Автор проекту - Красицький П. Ф. На території області такі ж станції збудовані у Вербці та Любомлі.

Частиною залізничної історії області є історія Луцької дитячої залізниці, відкритої в 1954 році. Вузькоколійка прокладена вздовж річки Сапалаївки. На лінії - дві станції: Росинка і Водограй (до 1992 р. - Піонерська та Молодогвардійська).
 

Дитяча залізниця в Луцьку, 1954 рік

З 1965 до 1971 року залізниця перейшла на тепловозну тягу.

На піку індустріалізації будували залізничні гілки до багатьох підприємств області, а також шахт Нововолинська. Коли почалися розробки торфу на Волині, то й спорудили кілька вантажних вузькоколійних ліній - переважно в Маневицькому районі - до місць залягання торфу. Одна з них, що починається від торфобрикетного заводу Сойне в селі Прилісному, діє й зараз.

Пасажирське сполучення Волині з Україною та світом донедавна постійно покращувалося. Кілька десятиліть з Волині вирушають

фірмові потяги: “Голубі озера” Ковель – Одеса, “Волинь” Ковель – Москва, “Лісова пісня” Ковель – Сімферополь, “Світязь” Ковель – Київ. До речі, в складі потяга Ковель – Київ деякий час їздив безпересадковий вагон Кисловодськ – Ковель. А в середині 2000- х років поїзд курсував сполученням Ковель – Суми. В 90-х роках був ще поїзд Ковель – Черкаси.

Зі Львовом, Івано - Франківськом та Чернівцями Волинь сполучена єдиним поїздом Ковель – Чернівці. Колись це був фірмовий потяг “Смерічка” сполученням Мінськ – Чернівці, однак коли наші країни стали незалежними, його маршрут скоротився до Бреста, а з графіка 2007 року взагалі перестав бути міжнародним. Є ще один поїзд Львів – Київ, що прямує через нашу область. Для Маневич, Турійська та Іванич це - єдиний пасажирський поїзд, що їде через їхні станції. Варто згадати також приміський поїзд Ківерці – Луцьк – Львів, який у сусідню область їхав вночі. Його називали “ковбойським”, ще рік тому він був на ходу.

Вже й забули всі, як через Волинь їздили потяги Адлер – Брест та Київ-Брест. А чого варті причіпні вагони Брест- Київ –Тбілісі, Київ-Париж, Київ- Берлін, Київ – Карлові Вари!

Одним із найцікавіших поїздів, який проїжджав через Волинь, був Львів – Ленінград. Він прямував через Псков, Вільнюс, Ліду, Барановичі, Рівне, Луцьк. З ним їздили причіпні вагони на Трускавець, Будапешт, Бухарест, Софію, Прагу.

Зникли з розкладу руху поїзди Луцьк-Запоріжжя, Дебальцево–Ковель, Київ-Луцьк. Останній, щоправда, замінили на електричку “підвищеного комфорту”. Любителі залізниці називають такі електрички папугами. Але до графіка нинішнього року ця “папуга” не доїхала.

Ще у 80-х роках у Варшаву раз на тиждень їздили в один день - Сімферополь– Варшава, в інший - Київ–Варшава, Дніпропетровськ – Варшава, Харків -

Варшава. Потім залишився основний Київ- Варшава, а решта стали причіпними вагонами. Крім останніх пізніше ще були вагони Харків–Ковель, Дніпропетровськ—Варшава і навіть Астана-Варшава. До слова, сучасний поїзд Київ – Варшава з фірмовою назвою "Київ-Експрес" не має жодного безпересадкового вагона. Взагалі залізничне сполучення Волині з Польщею було колись кращим. В різний час курсували Ковель–Хелм, Ковель– Зелена Гура, Київ–Хелм.

Залишилася Волинь без прямого залізничного сполучення із сусідньою Білорусією, зникла з розкладу навіть пряма електричка Ковель – Брест.

З поїздом “Каштан” Сполученям Київ - Берлін в різний час їздили причіпні вагони Сімферополь-Берлін, Харків–Берлін, Одеса-Берлін, Львів–Берлін, Донецьк–Берлін, Дніпропетровськ – Берлін. Вже не їздять.

Тож, як бачимо, система нашої залізниці створювалася протягом століття. І будувалася вона не в цій країні і не тими, хто тепер керує залізницею.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.