У книзі «Луцьк. Архітектурно-історичний нарис», яка вийшла в 1990 році, луцькі архітектори Богдан Колосок та Ростислав Метельницький оглядали історію міської забудови. У розділі про радянський період вони вказували на один негативний фактор, який суттєво погіршив історичний архітектурний ландшафт, завдавши непоправної шкоди забудові. Ідеться про 6-поверховий будинок, який спорудили прямісінько біля давніх пам'яток Луцького братства початку XVII століття. Будинок не просто вніс грубий дисонанс в історичну забудову, а й затулив вигляд з Красного на половину старої забудови історико-культурного заповідника, який (вигляд) був неодмінним атрибутом Луцька усіх століть і потрапив на численні гравюри ХІХ століття.

Проте місто, таке враження, не хоче враховувати помилок минулого, прямо вказаних авторитетними архітекторами і дослідниками. Сьогодні відбувається чергова спроба будівництва неподалік описаного архітекторами будинка. Тільки цього разу має бути цілий комплекс вищих і ширших споруд, які розташуються на місці засипаного старого русла річки Стир і ще суттєвіше погіршать історичний ландшафт. Сучасні архітектори висловилися проти такого будівництва, назвавши цілий ряд причин. Публікуємо повністю репортаж, зроблений з засідання членів Волинської організації Національної спілки архітекторів України, зроблений виданням Volyntimes. Автор - Марія Пилипчук.

***

Кожне покоління лучан по-своєму змінювало обличчя древнього Лучеська, кожний історичний період залишив на його вулицях, парках та площах свій неповторний культурно-архітектурний відбиток, таким чином створивши «візитівку» нашого рідного міста, – те, що робить його образ унікальним на мапі України. Яким же побачать місто наші нащадки? Чи збагатять архітектурні проекти нашого покоління новими сучасними рисами міський краєвид у гармонійному поєднанні з старовинними забудовами його славної минувшини?

12 липня у стінах Галереї мистецтв НСХУ відбулися збори членів Волинської організації Національної спілки архітекторів України, під час яких обговорювалися два проекти забудови Луцька, які, без перебільшення, хвилюють сьогодні кожного жителя міста: це проект забудови у районі заплави річки Стир та будівництво підземного переходу з закладами торгівлі на Театральному майдані у центрі міста. Зібрання фахівців відбулося в той гарячий час, коли питання законності, доцільності та культурно-естетичної цінності цих проектів викликають не лише неабияку увагу, а й сумніви та обурення у громадськості Луцька.

«Ділянки забудови, про які йде мова і про які архітектори висловлюють свою фахову думку, – це містоформуючі райони. Наприклад, ділянка на вулиці Ковельській розташована таким чином, що міст через річку Стир є своєрідним оглядовим майданчиком з унікальним краєвидом на Старе місто. Центр міста теж не поступається своєю важливістю у створенні власного архітектурного іміджу. Забудову тут необхідно проводити особливо продумано і грамотно. Тому ми, архітектори, повинні підказати і допомогти міській владі, забудовнику у тому, як оптимально реалізувати архітектурний потенціал цих ділянок задля міста», – про важливість теми зібрання висловився голова Волинської організації Національної спілки архітекторів України Тарас Рабан.

Він представив «Детальний план території в межах вул. Ковельської, Іова Кондзелевича та   р. Стир у м. Луцьку», «Історико-містобудівне обґрунтування спорудження групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями соцкульпобуту та вплив нової забудови на сприйняття історично сформованого середовища», які були надані Спілці архітекторів, та комп’ютерні зображення краєвиду Старого міста з видових точок до та після запланованої забудови. Серед присутніх членів Спілки архітекторів ті, котрі у різний час працювали на посаді головного архітектора Луцька – Євген Ходаківський, Василь Дузь-Крятченко, Олександр Балан, Георгій Шевчук, Юрій Казмірук, Юрій Шевчук, а також Ярослав Матвіїв – чинний головний художник міста.

Лучани помітили, що у заплаві річки Стир по вулиці Ковельській вже відбуваються активні роботи по створенню транспортної інфраструктури для доїзду до… чого? Виникають питання: хто веде ці роботи і чи є на це всі відповідні дозволи відповідних органів, і який оновлений міський краєвид власне чекає на нас у найближчій перспективі? І взагалі: чи можна на місці старого русла Стиру, у такій близькості до річки будувати житло?

Відповідаючи на останнє питання, фахівці стверджують: так, будувати там можна. Інженерна розробка підтвердила наявність 14-метрового шару твердого грунту, що робить будівництво житла там можливим, більш того – комерційно привабливим. Але обговорення наданої проектної документації по цій забудові викликало у архітекторів низку запитань та зауважень. Один із ініціаторів засідання Євген Ходаківський, голова фонду «Архітектурна Волинь», вказав на численні невідповідності у Генеральному плані міста від 2009 року та у представленому Детальному плані території, на останньому з яких «раптом» з’явилися багатоповерхові житлові забудови.

Він також зазначив численні кричущі порушення у процедурі громадського обговорення, ігнорування органами влади звернень громадськості з приводу робіт, які зараз проводяться у заплаві річки Стир. Тому міському голові був надісланий лист за підписами голів громадських творчих спілок з пропозицією організувати широке громадське слухання з чітким дотриманням чинного законодавства та процедури. До слова, у Луцька міська рада досі не прийняла «Положення про громадське слухання»!

Тарас Рабан вказав на висотність забудови у 7, 9 та 11 поверхів, яка суттєво  погіршує силует Старого міста, значно перевищуючи 3 поверхи існуючої історичної житлової забудови. Заслужений архітектор України Юрій Казмірук вказав на очевидні порушення у щільності забудови та інші «лукавства» львівських проектантів, реальної картини іміджевого міського краєвиду з кількох різних видових точок і висловив обґрунтовані сумніви у фаховості наданих проектних рекомендацій забудови. Макет проекту наочно б продемонстрував, що ця забудова все-таки закриває панораму історико-культурного заповідника «Старе місто». Та дивіться самі.

Юрій Войт, представник забудовника ТОВ УБК «Волинь», запевнив, що роботи, які наразі ведуться на вулиці Ковельській, стосуються виключно організації доїзду до земельних ділянок в обхід тих, які перебувають у приватній власності, та мають усі необхідні дозвільні документи. На закид про відсутність підписів та погоджень на наданій документації він відповів, що вони саме перебувають на розгляді і погодженні у профільному підрозділі Волинської облради. Зі слів Юрія Войта, забудовник демонструє готовність до спільного обговорення та врахування фахових зауважень архітекторів, думки громадськості.

Ярослав Матвіїв, головний архітектор міста, заступник начальника управління архітектури і містобудування міськради, пояснив, що згідно отриманого раніше дозволу обласної інспекції з держконтролю на підготовчі роботи за рахунок вкладених коштів інвесторів робота вже розпочалася. Та згодом інспекція свій дозвіл відкликала, а процес пішов. Отож, забудовник досі керується тим дозволом, який є відкликаний? Питання залишається відкритим.

Обговорення показало багато таких спірних моментів у питаннях відповідальності влади і забудовника, коли, наприклад, такий важливий для збереження історичної забудови та розвитку міста документ як історико-архітектурний опорний план міста досі перебуває у процесах розробки та погоджень, і тому фактично є лише орієнтиром, не отримавши досі своєї законодавчої ваги.

Крім того, не підтверджені юридично внесені зміни, які кардинально змінюють загальний Генеральний план, ставлять під сумнів фаховість та чесність проектантів. Про це висловився архітектор Василь Дузь-Крятченко, а Юрій Казмірук вніс таку пропозицію: «Всі наші діяння творчі регламентуються законодавством і нормативною базою. Піднімаємо ми Генеральний план, піднімаємо Детальний план зонування, і вже бачимо невідповідності.

Якщо один і той же автор проекту є автором їх обох, то нехай він нам професійно пояснить, чому той майданчик має різне трактування у цих двох планах. Перша пропозиція до голови Спілки: звернутися до головного розробника Генерального плану, і нехай він письмово і офіційно пояснить оту ситуацію». Дискусія виявила і інші болючі точки у просуванні проекту – фактичну відсутність експертної оцінки на всіх рівнях підготовки документації, і пов’язану з цим морально-етичну проблему, коли рукою архітектора керує інтерес інвестора.

Заслужений архітектор України Андрій Бідзіля висловив думку, що презентацію варто було б зробити ґрунтовнішою, та й коректніше б було її проводити безпосередньо з авторами представленого проекту, і все ж відверто сказав своє враження про проект: «Ужасно!». Натомість він закликав колег-архітекторів сміливіше, активніше займатися забудовою рідного міста, аби сучасне покоління теж залишило свій слід на неповторній архітектурній картині Луцька. Так він зреагував на пропозицію спілчан запровадити табу на забудову тих територій, котрі так гаряче обговорювалися на зустрічі. Це стосувалося і будівництва підземного переходу на Театральному майдані у центрі міста.

Дискусія показала різні думки та оцінки у питанні стосовно підземного переходу у центральній частині міста: частина фахівців підтримували пропозицію про таке будівництво, та інші архітектори доводили його недоцільність. Все-таки, більшість членів спілки визнають, що ця ідея більше пов’язана з питанням піднесенню престижу міста, модернізації його іміджу, але не з реальною потребою через транспортне навантаження на майдан.

Більш того, архітектори називали інші міські локації, де б підземний перехід був би доречнішим і комфортнішим, наприклад, біля гіпермаркету Там-Там чи біля кінотеатру «Промінь». Варто взяти до уваги і той факт, що змінилося також і те змістове наповнення цього міського простору, де останнім часом відбуваються події, безпосередньо пов’язані з новими політичними і суспільними реаліями українського життя, а запропоновані проекти загалом «морально прив’язані» до ідеї створення додаткових закладів торгівлі. Крім того, сам процес будівництва – досить тривалий, може ускладнити життя лучан на довгий час. Чи варте воно цього?

Протокол засідання Спілки волинських архітекторів містить ряд конкретних пропозицій до забудовників, інвесторів та міської влади. Сформульовані та обґрунтовані Юрієм Казміруком по першому питанню обговорення, вони включають запит офіційного пояснення розбіжностей по цій забудові у  Генеральному плані м. Луцька та Детальному плані території, проведення інвестором прозорого конкурсу із залученням фахівців і громадськості, подання цього протоколу із оцінками членів ВО Спілки архітекторів України голові містобудівельної  ради при  головному архітекторові м. Луцька.

Рішення архітекторів Волині стосовно будівництва підземного переходу із закладами торгівлі на Театральному майдані є наступними: будівництво вказаного переходу на теперішній час є недоцільним, а міській раді рекомендовано розробити детальний план центральної частини міста з вивченням актуальної транспортної схеми.

Дуже знаковим є той факт, що під час розгляду складних іміджевих  проектів містобудування у  Луцьку Спілкою архітекторів України створено такий прецедент, коли фаховість запропонованих проектів містобудування та збереження нашої історико-архітектурної спадщини є дуже затребуваними громадою міста і стає визначальним пріоритетом подальшого міського розвитку.

Час і життя створюють нагальну потребу поєднання авторитету громадськості та знань професіоналів задля збереження неповторного обличчя нашого рідного міста. Спільні зусилля та кроки назустріч усіх учасників містобудівного процесу у Луцьку – громади, влади, фахівців, інвесторів – такою є оптимальна перспектива розбудови древнього міста, збереження його славної минувшини, за що не соромно буде усім нам перед нашими нащадками.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.