Між селами Дубище і Носачевичі Рожищенського району археологічна експедиція Волинського краєзнавчого музею виявила і дослідила вже другий об’єкт господарського комплексу монастиря Введення Пречистої Богородиці.
Найцінніші знахідки, за словами науковців, – це денарії Каземира Ягелончика та денарії князяВітовта Гедиміновича. Окрім того, на місці розкопок виявлені унікальні зразки кераміки, окремі з яких тавровані, а також елементи знарядь праці.
Про те, що тут була культова споруда, свідчать шматки кахлі, якою викладали підлогу у храмах і монастирях. А також натільний хрестик з розп’яттям, застібка від книги і писачок для виготовлення писанок…
Окремі знахідки пройдуть відповідну експертизу. Найцінніші поповнять експозицію Волинського краєзнавчого музею.
«Появу Дубищенського Введенського монастиря пов’язують з 1322 роком і грамотою князя Любарта Гедиміновича, якою він надає ці землі саме цьому монастирю. Після переходу в Унію, він (монастир – авт.) отримує ім’я Святого Спаса», – розповідає учасник археологічної експедиції Михайло Вашета.
Між селами Дубище і Носачевичі Рожищенського району археологічна експедиція Волинського краєзнавчого музею виявила і дослідила вже другий об’єкт господарського комплексу монастиря Введення Пречистої Богородиці.
У XIV – XV ст. Введенський монастир був осередком духовного життя в цьому регіоні. В XVI ст. наступає його занепад, а опісля повне знищення.
Після смерті луцького владики Івана Красинського-Барзобагатого православна обитель занепала. Всі багатства монастиря, село Дубище з людьми перейшли до його небожа, який перетворив святиню у свій маєток, попередньо розігнавши ченців. Недоторканим лишався монастирський храм Введення Пречистої Богородиці, який ще довгий час служив як парафіяльний для селян Дубища і навколишніх сіл. Продовжило розростатися і кладовище поблизу церкви.
Наприкінці XVIII ст. монастирська церква була доведена до аварійного стану. У 20-х роках польські колоністи перетворили кладовище в сінокіс, а за радянських часів монастирське кладовище опинилось на задвірку птахофабрики.
Під час її будівництва у 80-х роках колишній монастир було перетворено в кар’єр і сотні людських черепів та кісток стали фундаментом ще однієї «стройки комунізму».
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
