80 років виповнюється волинському художнику Леонідові Хведчуку

25 червня 2016, в 16:00

Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

Йти за своїм покликанням мистця, віддавати усе життя творенню прекрасного, будити правдою людські душі та заворожувати їх красою цього світу – то є велична земна місія відомого волинського художника, члена Національної спілки художників України Леоніда Хведчука. Сьогодні він святкує свій 80-річний ювілей – до ліку років праці, натхнення, творчого поступу додався ще один рік.

Графіка, живопис, акварель, малюнок, ілюстрація, монументальні декоративні панно – у таланту, даного Богом Леонідові Хведчуку, багато яскравих граней, і кожна з них стала вдумливим проникненням в ідею втілення живого образу, відшліфована багаторічною працею і майстерністю впевненої руки художника. А натхнення черпається мистцем з вічних джерел творчості: Леоніда Хведчука зачаровує гармонія природи рідного краю, вражають мудрістю і твердим поступом видатні персоналії минувшини, будять думку історичні паралелі, ятрять серце болі і тривоги народу часів воєнного лихоліття та протистояння з озвірілим нацизмом. Творчий набуток Леоніда Хведука є справжньою перлиною українського національного мистецтва ІІ половини ХХ століття: зроблено надзвичайно багато, і кожен твір цього талановитого художника – графічний, живописний, монументальний – то його думка, емоція, відбиток його душі…

Майбутній художник народився у селянській родині 25 червня 1936 року в українському селі Пасіка Люблінського воєводства. Сім’я пережила страждання депортації, оселившись врешті у Луцьку. Природний хист до малювання, який виявив себе у ранньому віці, роки старанного навчання у справжніх майстрів-педагогів, уважних до паростків таланту у молоді, надали життю Леоніда Володимировича спрямування творити і вражати душі людей красою. Звичайно, життя його було багате на події і враження, зустрічі і втрати, безсумнівні здобутки і подолання труднощів. Згадується, наприклад, як у 1967 році художник створив декорації до драми Михайла Стельмаха «На Івана Купала». Видатний письменник тоді побував на прем’єрі вистави у Рожищі і схвально відгукнувся про роботу Хведчука. А пізніше, уже в Луцьку, на посаді головного художника Волинських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР Леонід Володимирович забезпечував детальне планування об’єктів Меморіалу Вічної Слави, який споруджували у місті. Він також працює над створенням вітражів для Ковельської лікарні залізничників, прикрашає автопавільйони області мозаїкою, поєднує творчу діяльність з педагогічною: викладає спочатку в дитячій районній студії Рожища, а у 1997-2001рр. – у Волинському культосвітньому училищі.

Та, передусім він відомий як графік, живописець. Перші експоновані ним праці з’явилися на зональній виставці молодих художників у Львові (1966), а далі з кожним роком збільшується кількість робіт і кількість виставок, де вони експонувалися. Київ, Львів, Москва, Варшава, Орел, Мінськ, Полтава, Брест, Хелм, Луцьк, Ковель, Замосць – неповний перелік міст, де з успіхом демонструвались його твори. Кілька сотень графічних робіт і живописних полотен у різних техніках, пошуках, експериментах по втіленню ідеї, настрою, образу – частина величезного творчого доробку майстра Леоніда Хведчука. Діапазон тем для роботи теж вражає своїм глибиною і вдумливістю.

Він відтворює сторінки історичного минулого України, її пам’ятки. Мистцю вдалося зазирнути в глибину століть і домогтися переконливої конкретності в зображенні певної історичної епохи –йдеться про серію «Збережемо пам’ятки історії і архітектури» (1970-1972). Його графічні аркуші утворюють яскраву панораму народного життя. Тут і новобудови, і священна пам’ять про рани, втрати Другої світової війни, і образи тих, хто став гордістю і славою краю, і вічна тема кохання. Він оспівує красу природи і своєрідність міст і сіл України, Білорусі, Польщі («Ритми будов», «Протест»; «Пам’ять»; «Двоє»; «Село в долині»; «Старий Львів»; «Острог»; «Волинський краєвид»; «Куточок Любліна»). Рідко звертався Хведчук до портрета. Проте можливості його як мистця у цьому жанрі були досить високими. Є у нього кілька графічних портретів Лесі Українки і Тараса Шевченка, державного діяча Польщі XVI ст. гетьмана Яна Замойського. Виконаний у техніці гратажу портрет Замойського було відзначено XX міжнародним пленером у Краснобродах (Польща, 2004) і включено до видання, присвяченого гетьману.

Леонід Володимирович працює над антивоєнною і історичною темами, і говорить про важливі реалії своєю конкретною і правдивою образною мовою. Таким високим взірцем ставлення художника до історичної правди стала серія ілюстрацій до книги Олександра Богачука «Стогін землі», яка була присвячена трагедії спаленого села Кортеліси

Ратнівського району. І письменник, і художник віддали тоді свої гонорари за видання книги до Фонду миру. Вчинок справжнього громадянина.

Леонід Хведчук дуже плідно співпрацював з літераторами Волині у галузі книжкової графіки. Він оформив і проілюстрував близько 50 книжкових видань наших видатних майстрів слова Олександра Богачука, Йосипа Струцюка, Валентина Кузьменка, Василя Гея, Лідії Засадко, Михайла Хижка, Олени Криштальської, Миколи Онуфрійчука та ін.

В нових його живописних роботах відчувається певна містичність, гра з плином часу, фантазійність і експериментування зі стилями («Повінь у листопаді», «Рожевий серпанок», «Зона», «Перший сніг», «Ранок»).

Справжній майстер не припиняє творчого поступу, він шукає і фантазує, працює і вдосконалює свій авторський почерк – він творить справжнє українське мистецтво! Віддано, натхненно, на віки…

Многая літа Вам, Леоніде Володимировичу!