Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

За останні роки у Польщі відзняли кілька важливих стрічок. Одна із таких – картина польського режисера Войцеха Смажовського «Волинь». Фільм торкається важких аспектів українсько-польських стосунків. Однак у стрічці Смажовський показує трохи викривлену трагедію польського населення Волині. Вочевидь це зроблено із різних політичних мотивів. Хто найбільше виграє від такого висвітлення подій, у якому для українців немає інших ролей, окрім винуватців польських бід, кому вигідно сварити українців і поляків та чи присутнє політичне лобіювання у фільмі – у розмові з першим заступником голови Українського інституту національної пам’яті Аліною Шпак. Про це йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини від 9 червня (№19).

– Що ви думаєте про фільм польського режисера Войцеха Смажовського «Волинь»? 

– Я його не бачила, як і більшість українців. Але мала нагоду подивитися сценарій, коли стрічку ще тільки готували. На жаль, фільм дуже стереотипний, однобокий. Він повторює надто багато міфів навколо цього періоду в історії українсько-польських взаємин. Однозначно, що вихід фільму не сприятиме покращенню стосунків між двома народами. Тому вихід стрічки викликає неабияке занепокоєння.
 

– Кому вигідно сварити українців і поляків? 

– Очевидно, що вигідно сварити поляків та українців нашому іншому сусіду – Росії. Вона обов’язково скористається цим фільмом. Події, які відбуваються навколо питань українсько-польської історії 1930-1940-х років, і те, що відбувається зараз, є яскравим прикладом того, що це все підсилюється ззовні. Росія й надалі підливає олії у вогонь. Яскравим прикладом є те, як відзначали ці події у 2003 та 2013 роках. Шквал негативних емоцій та проблем у 2013 році був у рази більший, ніж у 2003-му. Хоча за логікою, усе мало відбуватися навпаки. Адже час минає, а свідки цих подій відходять в інші світи. Ситуація мала би бути спокійнішою, адже вже й молодь зовсім інакше сприймає ці питання. Але у 2013 році ми були свідками того, що ситуація дійшла до скандальних масштабів. Відомо, що є різні організації, які фінансують із Росії, аби відстоювати свої позиції. Проблема у тому, що Україна з Польщею свариться, а користається з цього Росія. Не можна такого допускати. Це дуже безвідповідально.

– Що треба зробити, аби запобігти цьому?

– На думку Інституту, цими питаннями мають турбуватися історики, а не політики. Про це ми, зокрема, й турбуємося. На останній зустрічі президентів Порошенка та Дуди прозвучала спільна думка: «Історія має бути віддана на відкуп історикам». Нині українсько-польські стосунки – це питання політики. Допоки політики будуть спекулювати такими історичними питаннями, доти ми матимемо цю проблему. Вважаю, що це питання мають повноцінно дослідити історики.

– Що для цього зробив Інститут?

– З ініціативи Українського інституту націо­нальної пам’яті було утворено робочу групу разом із Польським інститутом національної пам’яті. До її складу увійшли історики двох країн. Вони зустрічалися уже кілька разів і напрацювали план роботи. В Україні зараз змінилося законодавство щодо доступу до архівів, тому на ці важкі питання історики можуть пролити світло. Бо нині є документи, доступу до яких не мали ні польські, ні українські дослідники минулого. Зараз вони уже є у вільному доступі. Це дозволить побачити українсько-польські стосунки з іншого ракурсу. Виважена та спокійна робота науковців двох країн із дослідження і встановлення жертв матиме значно більше користі, ніж спекулювання цими політичними питаннями.
 

Довідково:

«Волинь» польського режисера Войцеха Смажовського – перший фільм в історії польського кіно, що стосується трагічних подій на Волині 1943-1944 років. У кінопрокат стрічка має вийти восени 2016 року. Трейлер польського фільму про Волинську трагедію уже з’явився в інтернеті. Серед українців він спровокував шквал емоцій. Зокрема, українські інтелектуали побоюються, що кіно зруйнує результати важкої праці на шляху до примирення двох народів. Українські історики називають стрічку надто брутальною і вважають, що вона може викликати антиукраїнську хвилю в Польщі.
 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.