Нинішня історична замальовка походить із 1640 року і стосується одіозного луцького грабіжника Яцька Клодковського. Квітневого дня чоловіка судили «на ратуші» за численні злодійства. Деякі з них не позбавлені життєвої курйозності.

Першим супроти злісного злодія способився протестувати ремісник Грицько Мечник. З його свідчень дізнаємося, що позваний однієї ночі викрав з комори позивача вісім шабель. Оскільки криміногенна ситуація в тогочасному Луцьку була доволі гострою, то міські урядники, маючи перелік нерозкритих доти злочинів, почали з’ясовувати чи бува Яцько до тих справ непричетний. Закидали йому, найперше, богопротивне і грішне пограбування Пречистенської церкви за Глушцем  і торговельної ятки-склепу єврея Мошка Абрамовича посеред Ринку. Врешті дійшло до безсоромного грабунку славетного лучанина Івана Вирозуба. Чоловік продавав тканини і незадовго до дня суду в нього поцупили декілька ліктів (міра довжини – ХЛ) недешевої тканини.

Торговець тканинами, ХV століття

Яцько Клодковський свою вину заперечував і переконування  його були дієвими до одного доленосного моменту. У судову іздебку (ратушну кімнату, де відбувався судовий процес) закликали постраждалого Івана Вирозуба. Можна собі уявити щирий подив і справедливе обурення чоловіка, який на підсудному побачив нові зграбненькі речі, пошиті із вкраденого у нього сувою дорогої тканини. Далі більше – злочинець жодної своєї провини вперто не визнавав. І лише після звичних для тих суворих часів екзекуцій-тортур таки зізнався, що одяг собі скроїв (поладнав) із вирозубівського  полотна. А ще при тій «щасливій» нагоді виніс від повода (потерпілого позивача – ХЛ) чотири срібні ложки, поспішно продавши їх за 80 польських злотих єврею Мовші, Турчиновому сину.

Отак-от колись, гарно вбравшись, луцькі грабіжники до суду йшли :)

Пітер Брейгель Молодший. Грабіжники з великої дороги

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.