У Луцьку відбулася друга зустріч проекту про багатокультурність міста від Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку.

Цього разу спілкувалися про єврейське минуле. Читання, завершені виставою, відбулися 3 червня у будинку Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму. Нагадаємо, минулого разу луцькі караїми розповідали про свою історію.

Єврейський аспект став одним із показових чинників переходу традиційного суспільства Європи до модерного, а далі і до постмодерного. Ідеться про трагедію європейського єврейства під час Другої світової війни. Євреї здавен-давна відігравали велику роль у панорамі життя Волині, а особливо це стало помітно у ХІХ столітті, коли придумана владою Російської імперії «смуга осілості» концентрувала гебрейське населення в певній зоні з конкретними правилами життя. Одне з них оголошувало заборону на проживання євреїв у сільській місцевості. Хоч це часто і не дотримувалося, але сприяло ще більшому насиченню міст єврейськими громадами.

За різними відомостями, на зламі століть населення Луцька на 80-90% складалося з гебреїв. З давніх часів у волинських містах діяли старожитні синагоги, але розвивалася мережа дрібніших молитовних домів. Так, за деякими даними, до Другої світової війни в Луцьку нараховувалося кілька десятків молитовних домів. Більшість із них були знищені під час війни, але якась частина ще залишається як невидимий культурно-історичний фон міського життя. Він невидимий, бо традиція єврейського життя на Волині була перервана і тепер треба робити окремі зусилля, щоб віднайти відомості про адреси синагог. З іншого боку, з огляду на значний гебрейський відсоток в історії міста, можемо сміливо стверджувати, що чи не вся забудова Луцька доби індустріалізації – єврейська. Це громадські споруди, промислові, приватні помешкання.

Синагоги Волині: архітектурне доповнення міст

Схожі тенденції були і в інших волинських містах. Подальша доля єврейських громад склалася по-різному. Сьогодні існують нечисленні єврейські об’єднання, які кожен як може намагається берегти пам’ять про свій народ. Так, в Острозі останніми роками було відновлене кладовище. Мацеви (надмогильні пам’ятники) шукали по всьому місту, уламки склеювали докупи, рятуючи пам’ять поколінь. Про це розповів депутат Острозької міської ради Григорій Аршинов. Він також займається відновленням острозької синагоги. Це доволі стара божниця, яка в XVI столітті вже існувала, але була пошкоджена лихоліттями ХХ віку. Нині взялися за відновлення даху.

Про запровадження студій з юдаїки в Острозькій академії розповів доцент Дмитро Цолін. За його спостереженнями, місцевим студентам тема дуже цікава, бо вони спраглі відвідувати лекції про єврейство, навіть коли ці лекції не в розкладі обов’язкових чи факультативних вправ. В академії відкрили цілий центр, де вивчають єврейську історію.

Моніка Тарайко з Любліна розповіла про цікавий проект Shtetl routes, який об’єднує єврейську спадщину на прикордонні Польщі, України та Білорусі. Shtetl routes популяризує об’єкти спадщини, пропонує маршрути для туристів, збирає і публікує історію місць, міст та сіл, де проживали євреї в означеному регіоні. Автори проекту розробляють тривимірні макети штетлів – історичних єврейських містечок.

 

На завершення глядачі побачили виставу від Татру NN. Одна зі сцен зображала дотепну історію про такого собі хелмського єврейчика Шлемеля, який загубився у часопросторі і був змушений залишитися у «дзеркальному відображенні» свого світу. Йому набридло життя у своєму містечку і він вирішив вирушити в великий Люблін. Йдучи в місто, він зійшов з дороги та повернувся до рідної домівки. Все ж, переконаний, що це не може бути той самий Хелм, який він покинув, мандрівник наполягає, що опинився в ідентичному місці, але не тому самому. Після довгих і веселих суперечок з дружиною, дітьми, сусідами і міською радою, він відкриває для себе істину, що в світі існує багато Хелмів з подібними будинками і мешканцями, а «цілий світ – це один великий Холм». Звичайно, не обійшлося тут і без заробітку. Кілька грошів на день до того часу, як «справжній» Шлемель не вернеться у Хелм.

Проект «Луцьк – багатокультурне місто» триматиме далі.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.